- Може, це пов’язано з таємницею, хто насправді розпочав останню війну? Хтось таки почав божевілля на цих землях - і не просто так. Різниця в часі між цими двома подіями майже не помітна, особливо коли тягнеться столаттями. Ось ці землі оголосили Вільними - й майже одразу почалась війна між жерцями та магами, - запропонувала ще одну думку для обмірковування Улла.
- Загадки, загадки та ще раз загадки. Не пам’ятаю, щоб мене стільки таємниць оточувало в колишньому світі. Ще й чужих та політичних.
- Не знаю щодо таємниць, але я за те, щоб ви в спадщину отримали цей титул, - відповів Філл.
- І нащо воно? - здивувалась я.
- Якщо відновите імперію, чи хоча б одне королівство - мені буде де ховатися від братів.
Хоча друг влітку отримав листа, де говорилось про одужання батька, він все ще хвилювався, щоб знов не повторилась загадкова “хвороба”.
- Вважаєш доведеться? Террі бачив тебе на троні.
- “Трон” може дістатися різними шляхами. Й не всі вони - мирні. Можлива війна. А у випадку моєї перемоги - неминуча страта не тільки моїх братів, а і їхніх дітей. Залиш хоча б одного - отримаєш месника. А я цього не хочу.
Філлігран був не правильним ал’єром. Представники цієї раси були агресивні, запальні та мстиві. Але не наш - попри всю свою чистокровность.
- Було б не погано призвати дух самого імператора та розпитати його більш ретельно детально, - впоравшись з емоціями, продовжив Філл. - Але я тямучих шаманів не знаю.
- А таке взагалі можливо? - здивувалась я, хоча мешкаючи в цьому світі майже рік, до всього звикла.
- Так. Спадкові шамани й не на таке здатні. Пам’ятаю, в дитинстві до нас приходив в гості один з батькових молодших кузенів. Це споріднення було настільки віддаленим, що й ріднею вважати складно. Ось він і призвав дух раптово померлого міністра-зрадника, щоб дізнатися про його плани та спільників.
- Вийшло?
- Ще як. Тоді багато які родини втратили свої пільги та життя. А я - друзів. Наче вчора це було. Ось ми граємо, а ось їхні голови прикрашають пики. Ще була наречена, з якою я мав одружитись, хоча ніколи не бачив. Її батьки не захотіли чекати. Я навіть не знаю, яку смерть приготували для великої зрадниці п’яти років…
Гіркий сарказм. Та ціле море болю схованого під ним. Я не витримала - підійшла та обійняла хлопця. Може, й даремно це зробила. А може, ні.
Яскраві спогади десятирічної дитини нахлинули на мене, викликаючи змішану гаму почуттів. Гнів, обурення, розчарування та нерозуміння: за що з ним зробили це? Я навіть злякатися не встигла, що телепатія повернулась - як все згасло. Залишилися лише почуття.
- Дякую, - та обійняв у відповідь.
- Нема за що. Але пам’ятай - зараз ми з тобою. І нікому не дозволимо тебе образити.
- Домовились. Але я знов кудись не в ту сторону повів. Так от, нам потрібен хтось з раси Сейшан. Вони не тільки можуть спілкуватися з духами природи, а й з тими, хто покинув цей світ.
- Дійсно! Але я жодного представника не бачила в Маг-Рівіку, - згадала Улла.
- Їх є невеличка спільнота в Мілет-Дуне.
- Тоді влітку їдемо до Мілет-Дуна. Разом, - наголосила я, випереджаючи можливу відмову.
Філл уже заспокоївся, а Улла почала ревнувати - тож обійми довелось припинити.
Отже, що ми маємо? Імператор оголосив нас спадкоємцями, а три з семи королів подарували ключі від цих земель. А ще - історія про ці землі під грифом “засекречено”.
До лабораторії магістра Стера ми з Філлом прийшли не найперші. Окрім знайомих мені облич, тут було ще чотири хлопці та шість дівчат.
- Гмм, - гмикнула Фіона, оглядаючи всіх, хто сьогодні тут зібрався. - Ось ці два хлопці з нашого курсу - Колін та Девір, я тобі про них вже казала. Ще двоє - з другого, як звати - не знаю. А от дівчата з п’ятого: дві цілительки та чотири алхімічки. Працюємо разом в лікарні. Ті ще скалки в дупі.
- Що не поділили? - поцікавилась я.
- Обов’язки в лікарні.
Додати ще подробиць їй не дав учитель, що щойно зайшов до приміщення.
- Добридень тим, з ким ще не бачився. Сьогодні в нас не дуже багато роботи, а саме - відбір правильно зібраної та висушеної трави фібра. Після чого зваримо її листя в солоній воді. Отже, перед вами - оберемки трави - а ось правильний зразок. Як бачите, він має яскравого кольору стебло з листям, що на ньому міцно тримається.
- А ще він пахне не так, - додала я.
- Ви можете відрізнити їх по запаху? Вибачте, про що це я? Вам як перевертню, це завдання здасться легким.
- Тоді я буду обирати потрібні гілочки, а Філл - обдирати з них листя.
- Добре. Тільки пам’ятайте - нам знадобляться не лише листя, а й стебла. Нічого не викидаємо.
Почалась робота.
Я обирала потрібні трави швидше, аніж Філл встигав зривати з них листя, тож до нас приєдналась ще Олдрі. На Фіону з Вандою вже не вистачило.