1Q82. Книга перша полностью

— Громадськості вона майже невідома, але має засновника якого в організації називають «лідером». Вважають, що він має особливі здібності. Що, використовуючи їх, іноді може вилікувати важку хворобу, передбачити майбутнє й викликати різноманітні надприродні явища. Звісно, все це майстерне шахрайство, але воно, очевидно, притягає до себе чимало людей.

— Які надприродні явища?

Стара пані звела докупи свої гарні брови.

— Що це конкретно означає — невідомо. Правду кажучи, я зовсім не цікавлюся такого роду окультними речами. Подібне шахрайство практикується з давніх-давен у всіх кутках світу. Спосіб завжди той самий. Однак таке ганебне явище, як видно, не хиріє. Бо більшість людей у світі не просто вірить у щось, а хоче, щоб воно було правдою. Такі люди, навіть заплющивши очі, нічого не бачать. Тож обдурити їх так само легко, як скрутити руку немовляті.

— «Сакіґакі»… — вимовила Аомаме. «Ніби назва якогось експреса, — подумала вона. — А не релігійної секти».

Почувши слово «Сакіґакі» й немов реагуючи на прихований у ньому особливий зміст, Цубаса на мить опустила очі. Але відразу підвела їх і знову показала, як і раніше, своє безвиразне обличчя. Здавалось, наче в ній раптом закрутився і тут же затих вихор.

— Засновник цієї секти зґвалтував Цубаса-тян, — повідомила господиня. — Домігся цього під тим приводом, що подарує їй духовне пробудження. Заявив батькам, що такий обряд треба виконати перед першим місячним. Мовляв, подібне чисте духовне пробудження можна надавати лише непорочним, як вона, дівчатам. І що різкий біль при цьому — це неминуча перешкода, яку треба подолати, щоб піднятися на вищий духовний рівень. Батьки всьому цьому вірили. Просто дивно, наскільки дурною може стати людина. Такий випадок стався не лише з Цубаса-тян, а, за здобутою інформацією, також з іншими дівчатами. Засновник секти — збоченець, що має розбещену статеву схильність. У цьому нема сумніву. Релігійна організація та її віровчення — це лише зручний засіб для прикриття його похоті.

— А як звати ватажка секти?

— На жаль, ще не знаю. Його називають просто «лідером». Що він за людина, яка його біографія і який вигляд — також невідомо. Всі наші пошуки нічого не дають. Вони повністю блокуються. Він сидить у штаб-квартирі секти й майже не показується людям. Усередині зустрічається з обмеженою кількістю своїх прихильників. Кажуть, завжди перебуває в темній кімнаті й віддається медитації.

— Але ми не можемо залишити його в спокої.

Господиня зиркнула на дівчину й поволі кивнула.

— Не можна допустити більших жертв, так?

— Коротко кажучи, нам треба вжити якихось заходів.

Стара пані поклала свою простягнуту руку на руку Цубаси. І. на хвилю поринула в мовчанку. А потім сказала:

— Правду кажете.

— Ви не сумніваєтесь, що він повторює такі збочені вчинки? — спитала Аомаме.

Господиня кивнула.

— Маємо тверді докази того, що здійснюється організоване ґвалтування.

— Якщо це справді так, то цьому треба покласти край, — спокійно промовила Аомаме. — Як ви кажете, не можна допустити більших жертв.

Здавалося, ніби в душі старої пані змагається кілька думок. І тоді вона сказала:

— Про цього «лідера» нам треба докладніше й глибше знати. Двозначності не може бути. Бо, що не кажіть, від цього залежить людське життя.

— Цей чоловік майже ніколи не показується людям?

— Так. І, мабуть, має сувору охорону.

Примруживши очі, Аомаме уявила собі спеціальну мініатюрну плішню, заховану в глибині шухляди. Її гостре вістря.

— Можливо, це буде важка робота, — сказала Аомаме.

— Особливо важка, — погодилася господиня. І, відпустивши руку дівчини, приклала середній палець до брови. Це означало — так бувало нечасто, — що вона напружено над чимось думала.

Аомаме промовила:

— Гадаю, що буде практично важко вирушити самій в гори префектури Яманасі, проникнути всередину релігійної секти, що перебуває під суворою охороною, ліквідувати її лідера й безпечно звідти повернутися. Бо це ж не кінофільм про ніндзя.

— Звичайно, я не думаю вас туди посилати, — серйозним тоном сказала господиня. І, ніби згадавши, що це жарт, злегка всміхнулася. — Про таке не може бути й мови.

— Мене тривожить ще одна річ, — заглядаючи господині в очі, мовила Аомаме. — Карлики… Власне, хто вони такі? Що вони заподіяли дівчині? Можливо, потрібна також інформація про них?

Приклавши палець до брови, стара пані відповіла:

— І мене це тривожить. Дівчина майже не говорить, але, як я вже казала, неодноразово повторила слово «карлики». Можливо, вони мають для неї особливе значення. Однак вона не сказала, хто вони такі. Як тільки мова про них заходить, дівчина замовкає. Трохи почекайте, будь ласка. І це з'ясуємо.

— Маєте якісь міркування про те, як добути докладнішу інформацію про «Сакіґакі»?

Господиня спокійно всміхнулася.

— Це проста формальність, бо нема на світі нічого, чого не купити за добрі гроші. І ми їх збираємо. Особливо для цього випадку. Може, доведеться трохи почекати, але потрібну інформацію обов'язково матимемо.