“Are you sure? He’s a child.”
"Ви впевнені? Він дитина".
“The Vultures’ place is far cooler than this village, trust me.”
«Місце Стерв'ятників набагато крутіше, ніж це село, повірте мені».
“Kidnapping a random child from a backwater village to be trained in mind magic by a demon. I’m sure nothing could go wrong,” Aki weighed in from Ilea’s belt.
«Викрадення випадкової дитини з глухого села, щоб демон навчив її магії розуму. Я впевнений, що нічого не може піти не так", - зважився Акі з пояса Ілеї.
“Exactly,” Ilea smiled.
— Саме так, — усміхнулася Ілея.
She turned to the mind mage and his new apprentice.
Вона звернулася до мага розуму та його нового учня.
“All right, we’re leaving. Got anything you want to take with you?” she asked, and the boy shook his head, apparently done with this place. “Come, then.”
"Гаразд, ми їдемо. Маєш щось, що хочеш узяти з собою?» — запитала вона, і хлопець похитав головою, мабуть, покінчивши з цим місцем. — Тоді ходімо.
Ilea held out her hand, her wings spreading behind her, reflecting the light of the moons. The boy hesitantly crept closer and grasped one of her arms. Weavy grabbed her other arm, and they flew upward.
Ілея простягла руку, розправивши за нею крила, відбиваючи світло місяців. Хлопчик нерішуче підкрався ближче і схопив її за руку. Віві схопив її за другу руку, і вони полетіли вгору.
The journey was mostly uneventful after that. The suns rose high, and the weather was much warmer than anything Ilea had experienced in the past four months. They rushed over forests and lakes, hills and marshes before they finally saw the mountain in the distance, towering over the landscape like a monument.
Після цього подорож пройшла майже без пригод. Сонце піднялося високо, і погода була набагато теплішою, ніж будь-що, що відчувала Ілея за останні чотири місяці. Вони мчали лісами та озерами, пагорбами та болотами, перш ніж нарешті побачили вдалині гору, що височіла над краєвидом, як пам'ятник.
“Karth,” Ilea said out loud.
— Карт, — сказала вголос Ілея.
“We’re getting far into the west,” Kyrian commented.
"Ми просуваємося далеко на захід", - прокоментував Кіріан.
“First time for you?”
— Перший раз для тебе?
He gave an affirming grunt. “I’m excited to see it all.”
Він ствердно буркнув. «Я радий побачити все це».
Eyn and Weavy were training, judging from Ilea’s growing headache. She glanced at the two of them. It didn’t seem wise to mentally attack the person carrying you hundreds of meters in the air, but she didn’t mind. A quick application of her healing magic offset any discomfort.
Ейн і Віві тренувалися, судячи з головного болю Ілеї, що наростала. Вона глянула на них обох. Здавалося нерозумним подумки нападати на людину, яка несе тебе на сотні метрів у повітрі, але вона була не проти. Швидке застосування її цілющої магії компенсує будь-який дискомфорт.
“I’m excited too,” she replied, smiling.
— Я теж схвильована, — відповіла вона, посміхаючись.
Ilea had barely even started exploring these lands. A lot of time had passed and she’d grown a lot stronger, but Elos still seemed incredibly vast. Perhaps it was because of the absence of planes and the internet. If she wanted to travel somewhere in Elos, she had to fly there herself or join a caravan. Not that she planned to do the latter again anytime soon.
Ілея ледве почала досліджувати ці землі. Минуло багато часу, і вона стала набагато сильнішою, але Елос все ще здавалася неймовірно величезною. Можливо, це було пов'язано з відсутністю літаків та інтернету. Якщо вона хотіла поїхати кудись в Елос, їй доводилося летіти туди самій або приєднуватися до каравану. Не те, щоб вона планувала найближчим часом знову зробити останнє.
“We’d better cover the last couple hours on foot. I don’t want anyone to follow us,” Ilea said.
"Останні пару годин ми краще подолаємо пішки. Я не хочу, щоб хтось слідував за нами", - сказала Ілеа.
Once they’d landed, it took them the better part of the day to run through the thick forest surrounding Karth. They stopped at a clearing a short distance from the Calys mine, the suns setting as they neared the entrance.
Після того, як вони приземлилися, їм знадобилася більша частина дня, щоб пробігти через густий ліс, що оточує Карт. Вони зупинилися на галявині неподалік від шахти «Каліс», сонце сідало, коли вони наближалися до входу.
It didn’t look like Riverwatch had taken interest in the dungeon as of yet. In fact, the area looked all but abandoned.
Схоже, що Riverwatch ще не зацікавився підземеллям. Насправді цей район виглядав майже занедбаним.
“Why were there no monsters in the forest?” Eyn asked. “The elders always said not to go into the forests because of all the monsters.”
— Чому в лісі не було чудовиськ? — спитав Ейн. «Старійшини завжди казали не ходити в ліси через усіх чудовиськ».
Ilea smiled. “It’s because we are the monsters.”
Ілея посміхнулася. «Це тому, що ми монстри».
She felt incredibly proud of her delivery. Kyrian just shook his head as she basked in the boy’s admiration. God damn I’m cool. She winked at Kyrian.
