Він не зводив свого колючого погляду, і на мить Ґерреро згадав, що ця дитина, як і інші, буде на борту Рейсу Два. Зрештою немає сенсу розводити сантименти; вже ніщо не в змозі змінити його наміри. Крім того, коли це станеться, коли він смикне за нитку в дипломаті й літак розірве на шматки, все закінчиться швидко, і ніхто — а особливо діти — навіть не встигне нічого усвідомити.
Хлопчик відвернувся й пішов назад до своєї мами.
Нарешті! Автобус рушив швидше… він уже прискорювався! Попереду, крізь лобове скло, Д. О. Ґерреро бачив, що транспортний рух порідшав. Вони можуть… просто можуть… прибути до аеропорту саме заздалегідь, так що він матиме час купити авіастрахування і не потрібно буде привертати до себе уваги. Та доведеться поспішити. Ґерреро сподівався, що до каси продажу страхування черга буде не дуже довга.
Він помітив, що діти з сім’ї італійців повернулися на свої місця, та привітав себе з тим, що хвилину тому йому вдалося стриматись і не привернути нічиєї уваги. Якби вдарив дитину — а цього мало не сталося, — люди влаштували б метушню. Принаймні цього вдалося уникнути. Все одно шкода, що його помітили під час реєстрації, хоча, якщо задуматися, він припускав, що це не завдало якоїсь непоправної шкоди.
Чи завдало?
Ця думка його мучила.
А якщо касир, котрий зацікавився відсутністю багажу, знову згадав цей інцидент, після того як автобус поїхав? Ґерреро знав, що здавався знервованим у ту мить. А раптом касир також це помітив і щось запідозрив? Він би поговорив з кимось іншим, можливо, своїм керівником, який уже, мабуть, зателефонував у аеропорт. Навіть у цей момент хтось — поліція? — міг чекати прибуття автобуса, щоб допитати Д. О. Ґерреро; щоб відкрити його єдиний, невеликий дипломат з убивчим доказом усередині. Вперше за весь час Ґерреро загадався, що буде, якщо його спіймають. Це означатиме арешт, ув’язнення. Тоді поміркував: він не дасть цьому статися… якщо до нього причепляться, якщо викриття здаватиметься неминучим… він смикне за петельку нитки на дипломаті та підірве себе разом з усіма людьми поблизу. Ґерреро поворухнув долонею. Під ручкою дипломата намацав петлю та стиснув її. Це заспокоювало… Тепер якийсь час він постарається думати про щось інше.
Йому було цікаво, чи знайшла вже Інез його записку.
Вона знайшла.
Змучена Інез Ґерреро ввійшла в жалюгідну квартиру на 51-й вулиці, скинула туфлі, які натерли ноги, пальто й хустину, що промокли від талого снігу. Вона змерзла, тіло охоплювала нестерпна втома. Сьогодні в ресторані, де вона працювала офіціанткою, роботи було більше, ніж зазвичай, клієнти мерзенніші, а чайові менші. Крім того, вона ще не до кінця звикла до цієї роботи, яка вимагала багато сил.
Два роки тому, коли Ґерреро жили у пристойних умовах у гарному будинку на околиці, Інез, яка хоча й ніколи не вирізнялася особливою красою, мала приємну зовнішність добре доглянутої жінки. Відтоді руйнівна дія часу та умови швидко відбилась на її обличчі, тож, якщо вона раніше здавалася молодшою, тепер усе було навпаки. Сьогодні, якби Інез була у своєму будинку, то знайшла б розраду в гарячій ванні, яка завжди заспокоювала її у важкі моменти — яких було вдосталь протягом подружнього життя. Хоча щось на кшталт ванної, яку ділили між трьома квартирами, розміщувалось у кімнатці далі по коридору, але там не було опалення, гуляв протяг, стара фарба злущувалася зі стін, а газовому бойлеру доводилося згодовувати четвертаки. Сама думка про це добила її. Інез вирішила, що трішки посидить в обшарпаній вітальні, а тоді ляже в ліжко. Вона не мала зеленого поняття, де зараз її чоловік. Минув якийсь час, доки вона помітила записку на столі у вітальні.
Кілька речей дивували Інез, коли справа стосувалася її чоловіка; він завжди був непередбачуваним, а останнім часом ще й нерозважливим. Хороші новини точно будуть несподіванкою, та вона ніяк не могла повірити в те, що такі взагалі можуть бути. Інез уже встигла побачити, як багато амбіційних планів її чоловіка хитаються і валяться, тож у ймовірність успіху ще одного повірити було важко.
Але перша частина цидулки збила її з пантелику. Куди це Д. О. зібрався на «кілька днів»? Така ж інтрига: чим він зібрався за це платити? Позавчора ввечері подружжя Ґерреро зібрало залишки грошей. Загалом набралося двадцять два долари й кілька центів.
Окрім грошей у них була єдина річ, варта чогось, яку можна було закласти; вона належала Інез — перстень її матері, й поки що жінка опиралася думці про те, щоб із ним розлучатися. Можливо, скоро доведеться скоритися.
З двадцяти двох з чимсь доларів Інез взяла чотирнадцять, щоб купити їжі та внести символічну плату за оренду. Вона бачила, яким відчаєм темніло обличчя Ґерреро, коли він клав до кишені решту вісім доларів та дріб’язок.
