Що найбільше подобається дітлахам? Авжеж, пригоди! Семирічна Аліса зраділа, коли несподівано потрапила до казкового підземного світу, де так багато нагод виявити свою сміливість, почуття гумору і продемонструвати манери справжньої англійської міс. Тож уперед за Білим Кроликом, вглиб загадкової нірки, туди, де запрошує на химерне чаювання божевільний Капелюшник, де раптово з'являється і так само раптово зникає Кіт Сміюн, а Чирвова Королева хоче стратити безвинного Валета…
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
2020
ISBN 978-617-12-7601-7 (fb2)
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
Електронна версія зроблена за виданням:
Шановні правовласники!
Ми вжили всіх можливих заходів, щоб знайти вас і домовитися про придбання прав на використання у нашій книжці вашого перекладу.
Проте інформація з цього питання відсутня.
Ваші твори мають високу художню цінність, є одними з найкращих серед наявних у наш час перекладів, тому, з огляду на відсутність відповідної інформації, ми взяли на себе сміливість надрукувати їх.
Будь ласка, з питань пред’явлення авторських прав на переклад вміщених у цій книжці творів звертайтеся до видавництва «Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”» (тел. 057-783-88-89)
Публікується за виданням:Керролл Л. Аліса в країні чудес. Казки / Льюїс Керролл. — Київ : Радянський письменник, 1960. — 248 с.
Перекладач з англійської
Оформлення серії
Художники
Дизайнер обкладинки
Керролл Л.
К36 Аліса в Дивокраї : казки / Льюїс Керролл ; пер. Г. Фурса ; худож. А. Печенізький, Г. Печенізька. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 240 с. — (Серія «Бібліотека пригод», ISBN 978-617-12-4214-2).
ISBN 978-617-12-6288-1
Маленька Аліса опиняється у казковому світі, де мешкають шахові королі та королеви, говіркі тварини та химерні істоти, що співають дивних пісень. Спочатку дівчинка боїться їх, та невдовзі щиро приязниться і нісенітниці набувають для неї сенсу.
УДК 821.111
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2020
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2020
Алісі набридло сидіти без діла на березі. Разів зо два вона зазирнула в книжку, що її читала сестра, але там не було ні рисунків, ні балачок, а без них книжка не книжка, — гадала Аліса.
Літня спека зовсім розварила й розморила її. Устати б оце, нарвати стокроток та віночка сплести? Так ліньки, не хочеться ворушитись... Коли це де не взявся білий кролик з рожевими очима, пробіг поперед нею.
Ну, кролик то й кролик, пробіг то й пробіг... І те Алісі не дивно, що кролик говорив: «Ой лишенько, ой лишенько! Я спізнюся!» (Згадуючи про це пізніше, вона дивувалась, але тепер їй здавалось, що це так і треба.) Та коли Кролик при цьому дістав з жилетної кишені годинника, поглянув на нього і стрімголов побіг далі, Аліса зірвалася на рівні ноги, — де ж таки, вона зроду не бачила Кролика в жилеті та ще й при годиннику. Вона аж затремтіла від цікавості й побігла слідом за Кроликом через поле і ледве встигла помітити, що той шмигнув у велику кролячу нору під живоплотом. Аліса відразу кинулася слідом, ні на мить не замислюючись, як потім вибереться звідти.
Спочатку кроляча нора йшла прямо, мов тунель, потім раптово завертала вниз, так раптово, що Аліса і незчулася, як полетіла в якийсь глибокий колодязь.
Чи то колодязь був надто глибокий, чи вона падала надто повільно, але в неї було досить часу, щоб роздивлятися навкруги і міркувати, що буде далі. Спочатку вона спробувала глянути вниз, щоб дізнатися, куди падає, але там була непроглядна тьма. Тоді вона придивилася до стін колодязя і побачила на них багато поличок для посуду і книжок. Подекуди на кілочках висіли картини і географічні карти. Пролітаючи повз одну з поличок, вона взяла з неї баночку з написом «Апельсинове варення», але та, на превеликий жаль, була порожня. Аліса не хотіла кидати баночку, щоб, бува, не вбити кого-небудь унизу, а примудрилася поставити її в шафу, повз яку саме пролітала.
«Ну, — думала Аліса, — після такого падіння мені вже не страшно буде скотитися зі сходів. Якою хороброю будуть вважати мене всі вдома! Та що там, я не скажу ні словечка, якщо навіть упаду з даху будинку». (І справді, мабуть, не сказала б!)
Вниз, вниз, вниз. Невже цьому падінню кінця-краю нема?
— Цікаво, скільки миль я пролетіла? — голосно заговорила Аліса. — Я, мабуть, наближаюся до центра землі. Треба подумати: до нього щось близько чотирьох тисяч миль. — (Аліса, бачите, дещо вчила про це на уроках у школі, і хоч зараз була не дуже вдала нагода похвалитися своїми знаннями, бо нікому було слухати, але не завадить повторити для практики.) — Так, приблизно така відстань. Цікаво знати, на якій довготі та широті я знаходжуся? — (Аліса не мала навіть найменшого уявлення про довготу та широту, але ці слова звучали так гарно і велично!)
