В останні роки XVII століття серед завсідників лондонських кав'ярень можна було зустріти Ебенезера Кука, посереднього поета і наївного чоловіка. Одного вечора все змінюється, і з доленосного парі розпочинається його мандрівка героя через океан на інший континент і через випробування до втрати невинності.Цей роман можна прочитати як захопливу пригоду з піратами, повіями, індіянами, місіонерами та плантаторами. Можна — як віртуозну гру з літературною традицією, пастиш та пародію на просвітницьку літературу. Можна — як переосмислення американської історії та її колоніального спадку. Можна — як шлях дорослішання і становлення митця. І, либонь, ще багатьма способами. Як кажуть герої роману, до лісу веде багато стежок. І кожен читач може обрати ту, яка йому більше до смаку. Або й усі.
Перекладено за виданням:
Barth, John. The Sot-Weed Factor.
New York: A Bantam Book / published
by arrangement with
Doubleday & Company, 1969.
Переклад з англійської: Максим Нестелєєв, Віталій Осика
Редагування: Ніка Чулаєвська
Коректура: Ірина Ніколайчук
Дизайн і верстка: Ірина Мамаєва
Барт Джон
Баришник дур-зіллям / Джон Барт; пер. з англ. Максима Нестелєєва і Віталія Осики. — К.: Темпора, 2022. — 1024 с.
ISBN 978-617-569-575-3
ISBN 978-617-569-575-3
Copyright © 1960, John Barth
All rights reserved
© Максим Нестелєєв, Віталій Осика, переклад, 2022
© Темпора, 2022
В останні роки сімнадцятого століття серед вертигузів і блазнів — сталих гостей лондонських кав'ярень — можна було помітити цибатого, схожого на обапіл незграбу на ім'я Ебенезер Кук, чолов'ягу більш амбітного, аніж талановитого, а втім, більш талановитого, аніж розважливого, який подібно до своїх друзяк-шалапутів, кожен з яких, як то вважалося, мав би навчатися в Оксфорді або Кембриджі, знайшов у звуках Рідної Англійської радше розвагу для себе, аніж предмет для наполегливої праці, тож замість засісти за науку він, опанувавши навички віршомаза, видобув на-гора стоси писаних на тогочасний штиб поезійок, що аж кишіли Юнонами та Юпітерами, бряжчали деренчливими римами та рясніли такими натягнутими, мов струни, порівняннями, що вони ледь не лускали.
Поетом Ебенезер був ані кращим, ані згіршим від своїх товаришів, жоден з яких по собі нічого шляхетнішого за власних нащадків не залишив; проте були чотири речі, які відрізняли його від решти. По-перше, його вид: світловолосий і світлоокий, кістлявий, з худим і видовженим обличчям, він стояв — ба ні,
По-друге, його вік: тоді як більшості його спільників ледве минуло двадцять років, Ебенезерові на початку цієї розповіді було вже близько тридцяти, однак не можна сказати, щоб він був бодай на крихту розумніший од решти, і не мав про запас зайвих шести-семи років як виправдання.
По-третє, його походження: Ебенезер народився в Америці, однак не бачив місця свого народження, відколи в ранньому дитинстві його залишив. Його батько, Ендрю Кук II з парафії Сент-Джайлза у Філдсі, графство Міддлсекс — старий гріховода, червонопикий, сивострижений, огрядно-задиханий, із проникливим поглядом і всохлою рукою — провів свою молодість, як і перед тим його батько, у Меріленді, агентом англійського промисловця, і, бувши метким на око щодо товарів і ще меткішим щодо людей, він до тридцяти років приточив до маєтку Куків десь тисячу акрів угідь — доброго лісу й орної землі, що на березі річки Чоптанк. Місцина, де лежала ця земля, мала назву Мис Кука, а невеличка, збудована там садиба, — Молден. Одружився він досить пізно, зачав близнюків — Ебенезера та його сестру Анну, чия мати (немов модло, за яким їх відливали, не витримало непомірної ваги й луснуло) померла під час пологів. Коли близнюкам було лише чотири роки, Ендрю повернувся до Англії, доручивши порядкувати в Молдені управителю, а сам зайнявся торгівлею, посилаючи на плантації вже власних агентів-баришників. Справи його процвітали, тож діти були добре забезпечені.
