Безлюдні острови 4-5 полностью

- Сір! Вона тебе обожнює!

- Ну добре! У мене вісімдесят три секунди.

Імператор спритно знімав підтяжки і, користуючись табуретом, шанобливо підсунутим йому ад’ютантом (о, ці німецькі ліжка завжди були такі високі!), накидався, як орел, на тремтячу білявку. На сімдесят п’ятій секунді він перервав диктувати Кодекс трьом секретаркам, які стенографували під ліжком. На сімдесят дев'ятій секунді він уже надягав підтяжки, щипав за вухо вірного Рустама, який міцно тримав красуню-аристократку за руки, та двох його кузенів, які тримали даму за ноги, і в супроводі улесливе бурчання імператорських маршалів, що стояли біля ліжка, щипав за вухо чоловіка дами, який підглядав у дірку для ключа, не знаючи, чи заслужив він орден Почесного легіону. Вскакував на коня й мчав галопом до якогось Маренго чи Аустерліца, щоб назбирати ще жменю лаврових листків для свого горщичка".

Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!.. Це справді дотепно, на відміну від тих серйозних монографій, якими історіографічні шахраї брешуть про моє та своє минуле. Принаймні Каванні не бракує здорового почуття гумору. Ось чому я сміюся, хоча багато людей у ​​моєму становищі плакали б до смерті. "Кожен дурень має достатньо дурості, щоб хвилюватися, - каже Бабель, - але тільки мудрі зі сміхом розривають завіси існування".

Шкода, що Чарлі Чаплін не зняв фільму "Наполеон". Він був моїм шанувальником, роками збирав мої реліквії, ревно зберігаючи їх у чотирьох скринях, блукав стежками мо\х воєнних к ампаній... Він готувався до цього фільму і часто про нього розповідав. Він повірив містифікаторам, які стверджували, що на острові Святої Єлени помер мій двійник, а сам вигадав ідею, що я помер у Парижі, тримаючи книгарню на Пон-де-Л'Альма. Фільм мав розпочатися сценою транспортування тіла двійника до склепу Палацу Інвалідів. Натовпи на вулицях були впевнені, що я лежу в труні. Американський журналіст Джеймс П. О'Доннелл згадує:

"Я перебив Чапліна на цьому місці, поставивши очевидне запитання:

- Так, так, але як це сприймає справжній Наполеон?

- Справжній Наполеон? О, знаєте, він дуже зайнятий у своєму кіоску, торгівля того дня йшла чудово. Як баржа з ​​процесією повільно пливе Сеною - тепер крупний план! – він бурмоче собі під ніс: Ці мої похорони мене зовсім виснажують!...".

Бунюелеві також не було дано зробити вже розпочатий ним фільм про мене " Le domaine enchanté", з якого, як відлуння, залишилася однойменна фреска в казино в Кнокке-ле-Зут, робота Магрітта, автора інтер'єру. Був лише час зняти сцени величного суду наді мною біля воріт раю:

Натовпи святих, як грецький хор, співали акт обвинувачення під акомпанемент Третьої "Героїчної" симфонії, яку Бетховен присвятив мені. Головну роль грав Марлон Брандо, великий, як Колос Родоський, з набитими жуйками щоками, що сидить у моєму мундирі на дерев'яному стільці, як на коні. Долоню тримав правильно у розстебнутому жилеті. Захищався сам. Він викликав у свідки найбільших поетів-романтиків першої половини ХІХ століття: Гете, Байрона, Міцкевича, Пушкіна та Словацького. Ті занадто розхвилювалися, як це роблять романтики, заважаючи процесу; він же залишався холодним - ритмічно рухав щелепою, і білі кульки жуйки час від часу вискакували з його рота.

Рене Магрітт,Le domaine enchanté (Зачаровані області) (фрагмент)

- Я відкриваю судове засідання, ми будемо судити життя цієї людини! - гучним голосом оголосив святий Петро, ​​але поети, свистячи крізь сунуті в роті пальці, не давали йому більше говорити (А коли говорили самі, то використовували колись написані тексти, тому кожне слово, яке вони промовляли під час суду, можна знайти в їхніх роботах).