В роботі Юрій Тис-Крохмалюка "Бої Хмельницького" розглядаються наступні питання: Військо часів Хмельницького, бій під Жовтими водами (29-го квітня - 16-го травня 1648 р.), Бій під Корсунем (25-го - 26-го травня 1648 р.), бій під Пилявцями (20-го - 23-го вересня 1648 р.), бій під Бестечком (28-го червня - 10-го липня 1651 р.), бій під Батогом (1-го - 2-го червня 1652 р.).
Оця книжка має вже свою історію. Автор працював над нею ще від початку 1930-тих років і здав був її до друку незадовго перед вибухом німецько-польської війни 1939 р. З приходом большевиків до Львова в 1939 р. у друкарні НТШ пропав і рукопис і надруковані два перші аркуші студії. То ж прийшлося згодом відтворювати її на підставі записок заново. Рукопис прийняло було для друку Українське Видавництво у Львові. Тим разом цій книжці не довелося побачити денного світла через евакуювання УВ зо Львова з наближенням большевицького фронту 1944 р. Під кінець війни її рукопис опинився в Відні, звідки й вивіз його вже в часі боїв ред. Б. Гошовський.
Але в цих воєнних роках затратилися два розділи цієї студії (про бій над Жовтими Водами й під Збаражем-Зборовом), бібліографія, шкіци боїв і численні рідкісні ілюстрації, зібрані в фотознімках із тогочасних друків, ґравюр та різних документів.
Розділ про бій над Жовтими Водами друкувався ще окремо у львівському журналі "Перемога" в 1939 р. Подана тут аналіза цього бою це заново відтворений тільки основний хід думок, томущо на еміґрації годі було роздобути дотичні числа журналу. Зрезиґновано ж із відтворення розділу про бій під Збаражем-Зборовом. Шкіци боїв та бібліографія предмету були виготовлені вже на еміґрації заново. Так само підшукано заново - у куди скромніших розмірах і тогочасні ілюстрації до доступних на Заході джерел. Все воно сказане повинно послужити виясненням, чому ця книжка публікується може не зовсім відповідно до тих вимог, що їх можна ставити перед науковою студією за нормальних умов.
Випускаючи в світ оцю чергову публікацію, Видавництво Братства кол. вояків 1 УД УНА хотіло б надрукуванням отієї військово-історичної студії про великі хвилини нашої історії причинитися до вшанування 300-ліття Хмельниччини, до хоча б і спізненого вшанування трьохсотніх роковин зриву "козацької нації", щоб творити нове, власне життя.
Саму студію інж. Ю. Крохмалюка В-во Братства гаряче поручає увазі наших молодих військовиків; хай же вона буде для них товчком присвятити ще пильнішу увагу вивчанню військової справи і в своїй батьківщині. Поручує цю студію В-во Братства і нашим юнакам на еміґрації, отим "майбутнім" українським воякам, щоб вони з неї вчилися бути гордими на своїх предків і на свою історію, щоб училися розпізнавати й любити те, що було цінне в їх далеких чубатих, вусатих і таких невгнутих батьків.
Ділянка нашої військово-історичної літератури покищо ще лежить майже облогом. Тому й оця студія належить майже до піонерських у нас. Коли вона зацікавить наших військовиків-дослідників до таких же дальших самостійних праць у тій ділянці, то її роля буде в великій мірі сповнена. Для них то й була складена додана тут багата література предмету.
На тому місці В-во Братства складає щиру подяку всім, хто якось причинився до видання цієї студії, в тому і Німецько-українському товариству ім. Гердера в Мюнхені.
Книга ця це не історія війська часів Богдана Хмельницького, ні власне історія Богданових війн; це низка окремих нарисів, що разом становлять цілість. Після обширного вступу - загальної характеристики війська часів Хмельниччини автор подає характеристику й аналізу боїв над Жовтими Водами, під Корсунем, під Пилявцями, під Берестечком та під Батогом. Таким чином - це лише п'ять боїв Богдана Хмельницького.
Автор дає в кожному нарисі аналізу топографічних умов та загальних обставин, які супроводили подію, докладно характеризує війська противників: польське та українсько-татарське. Він ретельно підраховує скількість військ окремих партнерів, порівнюючи цифри, подавані сучасниками та дослідниками. Дуже цінне тут порівнювання українською війська з тогочасними арміями, що діяли під час 30-річної війни, а далі - тактики Богдана Хмельницького - з тактикою знаменитих його сучасників. Автор уважно стежить за еволюцією тактики Богдана Хмельницького, що то, почавши з масових рухів повстанців, помалу переходить до операцій добре вишколеного, добірного, хоч і не так уже численного, війська. Це військо, - підкреслює автор, - випереджувало своєю дисципліною інші европейські армії майже на сторіччя.
