Бот полностью

Вибірковий перегляд записів нічого незвичайного не виявив. Відтак Тимур перейшов до файлів, позначених символами ###.

Найдавніший такий ролик датувався 13-м липня. Колона ботів під конвоєм прямувала до виходу за межі зовнішньої загорожі. Ворота вже були відчинені. Аж раптом один з хлопчиків зірвався і помчав убік — прямо на загорожу. З розгону він налетів на дроти. Дзизнули іскри. Бот тіпнувся і, корчачись, упав на землю. Все…

На іншому відео під час чергового організованого виходу за межі комплексу, один з «малюків» примудрився вислизнути. Ролик був змонтований з двох різних уривків, друга частина показувала дезертира. Бот, вибравши момент для втечі, непомітно відділився від колони і забіг за «EN-2». Далі хлопчик просто стояв і дивився на стіну. Перед тим, як рушати на полігон, ботів перерахували і виявили пропажу. Здійняли тривогу, кинулися на пошуки. Через дві хвилини бота знайшли: хлопчик продовжував розглядати південну стіну другого інженерного корпусу. (Пізніше саме по ній боти спускатимуться з плоского даху їдальні…)

Була ще одна історія, котра регулярно повторювалась за кілька днів до втечі. Під час вечері (саме під час вечері, жодного разу під час ленчу) кілька ботів раптово накидались на свого товариша. Бідолаху лупцювали, потім клали на стіл, готуючись не то розіп’ясти, не то випатрати тельбухи. Охоронці збігались якраз вчасно, щоб припинити безчинство. Причому варто було чилійцям під проводом Вілла Ноланда або Кацуро Такеди увірватись до їдальні, насильство миттю припинялось. Агресори відпускали жертву. Потому, наче й не було нічого, всідалися поруч за одним столом і бралися до їжі.

…Що більше відеофайлів продивлявся Тимур, то сильніше переконувався: втеча ботів не має відношення до збоїв у мозкових платах. Вона взагалі ніяк не в’яжеться з алгоритмами, що діють у іграх. Таку складну поведінку можуть проявляти тільки розумні істоти.

Скидалося на те, що місяць тому боти «прокинулися». Або щось прокинулося в них.

Ральф Доернберг повернувся за півгодини до вечері.

— Як справи, хлопче? Зголоднів?

Тимур потер стомлені очі. На екрані мерехтіло зображення одного з карцерів. Ніч. Бот стоїть коло вікна. Визирає… Зображення перемикається. Вікно камери знаходилось на третьому поверсі «EN-2» і виходило точно на площадку, що слугує дахом для їдальні. В центрі кадру — люк, через який боти вирвуться на волю. Потім знову з’являється карцер. Хвилини спливають, але «малюк» не відходить від вікна, буквально прилипнувши до шибки. Дивиться.

— Все це дивно, Ральфе. Але мушу вас розчарувати: їхня поведінка виходить за межі функціональності моїх алгоритмів.

Канадець зморщив лоба.

— Ти переглядав показовий виступ, влаштований для генералів з Пентагона?

— Саме збирався.

— Запускай.

Тимур відшукав файл і закинув його у медіапрогравач.

— Тест насправді був простий. Вихідні умови жорстко лімітовані. Незважаючи на це генерали ледь не стрибали на радощах. Відтоді ми не маємо проблем з фінансуванням.

Відеоролик відкрився. Файл був чималим — протяжністю 44 хв. 23 сек. Починався нарізкою сюжетів, відзнятих під час зустрічі американської делегації. Генерали в окулярах, у строгій уніформі без розпізнавальних знаків, виходять з двох гелікоптерів. Їх зустрічають Кейтаро Рока, Кацуро Такеда та Вілл Ноланд.

— Перемотай уперед, — попрохав Ральф.

Військових водять комплексом, показують ботів, потім везуть на полігон у пустелю. Починається демонстраційний показ.

— Суть тесту полягала в такому: на спеціальній ділянці, огородженій з боків бетонними блоками, один за одним стоять манекени. Вони зображають ворогів.

Тимур бачить манекенів. Їх двадцять. Розставлені як попало. Бетонні стіни довкола формують довгий коридор. В одному кінці його перекриває броньований щит. За ним стоять два боти. З іншого боку коридор закінчується глухим кутом. У цьому місці високо на стіні прикріплені на кронштейнах два скорострільні авіаційні кулемети M134 «Мініґан»[68].