Що стосу╓ться оплати прац╕, то виявля╓ться менше за вс╕х в Новоград╕ заробляли см╕ттяр╕ та прибиральники вулиць. Вони працювали в╕д зор╕ до зор╕, за що на добу отримували близько двадцяти п'яти коп╕йок. До реч╕, м╕ську варту (╖╖ нижч╕ чини) також не балували зарплатами. Я п╕дслухав в Торговому Ряду розмову двох стражник╕в. Так ось виходило, що ╖м давали близько с╕мдесяти коп╕йок в день. Тепер не дивно, що багато хто з них промишляв сво╓р╕дним грабунком серед при╖жджих роззяв, штрафуючи тих за надуман╕ порушення. Ну й також охоронц╕ частенько закривали оч╕ на справжн╕ правопорушення м╕сцевих злодюжок, очевидно отримуючи в╕д них непогану винагороду. Що далеко ходити - випадок ╕з Василем типовий для столиц╕.
Розпов╕дали, що не погано платили на судноверф╕, яка була десь на зах╕дному краю острова. Якщо в╕рно почув, то звичайний робочий там отримував до одн╕╓╖ ср╕бно╖ "новоградки".
Якщо розпов╕дати вже до к╕нця, не т╕льки про грош╕ та ц╕ни, то треба в╕дм╕тити, що в столиц╕ строго регулювалися й м╕сця торг╕вл╕. Окр╕м лавок та рундук╕в Торгового Ряду, окр╕м Рибного ринку в Г╕берл╕нгському квартал╕ та й Канатки - вулиц╕ в п╕вденн╕й частин╕ головного кварталу столиц╕, де виносили на торг промислов╕ вироби, а також бруски льоду для льох╕в, й дрова та вуг╕лля для печей - в ╕нших м╕сцях Новограда було суворо заборонено займатися торг╕влею. За столичними мурами же було три под╕бних м╕сця: в Медов╕й слобод╕ так званий Привозний ринок, б╕ля М╓льн╕ц - скотний ринок, прозваний Приг╕ном, та Червоний ринок, що розташувався м╕ж В╕йськовою слоб╕дкою та Кузнями, ╕ де здеб╕льшого крутилися перекупники...
-Десять золотих "орлик╕в"! - довол╕ голосно ╕ не двозначно повторив я.
Овсов стис губи, дивлячись на мене. Якась мить ╕ в╕н вже трохи ╕ншим тоном наказав сл╕дувати за ним.
-╢сть ко╓-што для вас, - посм╕хнувся чолов'яга. - Но ето в посл╓дн╕й раз! В посл╓дн╕й раз!
Пот╕м в╕н пров╕в нас до сво╓╖ дальньо╖ стайн╕ й показав якихось рудуватих жеребц╕в. Зда╓ться, не особливо гарних. Хоча, чесно кажучи, я не фах╕вець по конях. Проте, якщо не до╖ду до л╕сопилки, повернусь до цього Овсова, ╕...
-╤ што? - насупився той, почувши мо╖ погрози.
-Нагодую в╕всом! - без жарт╕в в╕дпов╕в коняру. Той фиркнув, забрав "орлик╕в" та п╕шов геть.
-Та це не зовс╕м вже й поган╕ рисаки! - промовив Першосв╕т, оглянувши коней. - У нас за таких "орлик╕в" десь по тринадцять взяли б. Тут, в Новоград╕, значно б╕льше просять... Але ж це столиця!
Ми ос╕длали коней й попрямували навколо столичних мур╕в, рухаючись до Сх╕дно╖ вирубки. В цей час ╕з затягнутого хмарами неба п╕шов др╕бний противний дощик.
-Ос╕нь вже близько, - промовив м╕й товариш. - Кажуть, коли в к╕нц╕ л╕та такий дощ п╕де, сл╕д чекати ранн╕х холод╕в.
-А я б зараз на полювання сходив. На глухаря... Можна й на оленя... А взагал╕, щось скучив сидячи в цьому клятому м╕ст╕. Не по мен╕ це - в кабаках бенкетувати.
-А мен╕ вчора в т╕й ресторац╕╖ сподобалося, - захихикав хлопець.
-Ще б пак! Ти на д╕вок задивлявся так, що т╕ аж забували грати на сво╖х музичних ╕нструментах.
Ми ви╖хали на вузьку стежку, що тягнулась уздовж кромки л╕су.
-А куди пряму╓мо? - запитав Першосв╕т. - Б╕ле озеро, зда╓ться, в ╕ншому напрямку.
-Куди? Зараз на л╕сопилку заглянемо. Там з Бернаром побалака╓мо... а пот╕м вже ╕ на Б╕ле озеро...
-А ти так ╕ не розпов╕в, нав╕що воно нам?
-Треба знайти плем'я водяник╕в... А саме - ╖хнього вождя на ╕м'я Анчута.
Першосв╕т посм╕хнувся та ще раз перепитав, як його звати.
-Насправд╕, то не ╕м'я, - кинув я. - Мен╕ зда╓ться, то новоградц╕ так ус╕х водяник╕в обзивають - анчутками. А взагал╕ чув, що ран╕ше на м╕сц╕ столиц╕ було болото... в давн╕ часи... ╤ жили в ньому водяники. Пот╕м прийшли ми, люди, та з╕гнали ╖х зв╕дси.
-Кажуть цих ╕стот повно в С╕в╓р╕╖.
-Кого т╕льки не вистача╓ на алодах, - зауважив я. - Тих же водяник╕в, л╕совик╕в...
-У нас, в Темновод╕, таких нема╓, - додав Першосв╕т. - Зате ╓ ав╕аки... та ведмевух╕... Так що нам треба в╕д того Анчути?
-В╕н просить про зустр╕ч з кимось ╕з Розшукового приказу... А ╖м-бо н╕коли, ось ╕ послали мене... Тобто, нас.
Я лукавив. Мен╕ було д╕йсно наказано знайти вождя св╕тол╕ських водяник╕в, проте справа була не в зайнятост╕ Розшукового приказу. ╤са╓в не хот╕в зайвий раз демонструвати той факт, що п╕дтриму╓ ╕з цим плем'ям як╕сь особлив╕ стосунки.
М╕ж ╕ншим, водяники - одна з тих народностей, яка не зайняла н╕чийого боку в протистоянн╕ Л╕ги й ╤мпер╕╖. Под╕бн╕ дикунськ╕ племена жили за сво╖ми простими правилами та законами. Вони ╕снували майже на кожному з алод╕в - в Св╕тол╕сс╕, в Темноводд╕, на Т╓небр╕, Нов╕й Земл╕... в Л╕з╕, в ╤мпер╕╖...
Я не знаю, як виглядали саме водяники, проте чув, що вони дуже потворн╕, й схож╕ на величезних рибо та жабопод╕бних ╕стот. З ╕ншого боку вже знаючи новоградц╕в, котрим вс╕ чужинц╕ навколо мулять оч╕, вважаю не варто було брати ц╕ описи за основу.
