(і без ніякої претензії на чесність, без приводу допомогти їй усупереч їй самій, щоб покласти край зоні відчуження, бо інакше ця ніч стане повторенням відмови, не через це, коханий, перед очима постав, мов частина ніщо, Фриц Лан
не через це, Андресе, не через це, але
Два екрани під прямим кутом, два фільми, хтось хоче поговорити з вами, метаморфоза тіла, щоб добутися до справжнього змісту,
метаморфоза чого-небудь, неможливо лишатися в тому, що претендує на незмінність, у тому, що зухвало вирішило поставати як те або те, коли хтось передав послання, доручив завдання
(і через кілька годин у Вер’єрі, як не думати, що Людмила здійснила власну метаморфозу, веремійну метаморфозу, яка може бути життям на інших площинах, очисний вибух, веремійна вогненна квітка викриває сміховинне і незначуще, зерна, що перестрибують Атлантику, не допомагають або допомагають лише трошечки, тому, що відбулося на наших землях, як знати, чи ми вже стояли на порозі, чи й досі є змога дістатися до мети, передати невідоме послання, коли його квітка розкривається в грудях і кусається зубами слів)
