Читанка для Мануеля полностью

Мануель розважливо знехтував крилаті батькові плани, проте Сусанна видала чотири енергійні слова, що їх славна й мужня аргентинська дитина не повинна чути в ранньому дитинстві. В глибині кімнати, звукоізольованої якомога краще ширмою, ковдрами й платівкою Анібала Тройло[78], або ж Пічуко, муркотів мімеограф. У руках Ґомеса й Моніки він працював удесятеро краще, ніж у решти, тож документи французькою та іспанською мовами були майже готові; той, ти знаєш, пробігав їх очима й дивувався їхній лаконічності та об’єктивності, хоча їх надрукували начебто з метою спровокувати вкрай конвульсивні реакції; в усякому разі, вимоги Веремії були сформульовані навдивовижу ясно, тож агентство «Reuter» та інші вашингтонські агенції мали вжити всю риторичну помаду, щоб викривити їх. На другому краї столу, де Патрісіо й суп скористалися тим, що вони вдвох проти одного, — хоча Мануель не належав до тих, що вмирають мовчки, — прозірлива Сусанна й далі виготовляла читанку, призначену для ще далекої боротьби з неписьменністю в Мануеля, її праця полягала в уклеюванні в зошит газетних повідомлень різними мовами, ті вирізки мимохідь мали сприяти білінгвізації бідолашного створіння. Той, ти знаєш, уважний спостерігач створення читанки, а інколи й учасник цього процесу, надто тішився тим, що Сусанна сприятиме розвиткові майбутніх інтуїтивних і творчих здібностей Мануеля, і серед іншого передав епіграф Едґара Вареза[79] до книжки «Arcana», текст якого, на думку Андреса, походив не від кого, як від самого Парацельса, і то після бозна-якої кількості змін, бо той, ти знаєш, переклав його іспанською мовою з французького тексту, що теж, напевне, був перекладений із латинського або німецького оригіналу і, хай там як, проголошував: «Перша зоря — зірка Апокаліпсису. Друга — зоря сходу. Третя — зоря стихій, їх чотири. Отже, є шість зірок. І є ще одна зоря — зірка Уяви».

— Дурниці, — проказав Ґомес, що вийшов з-за ширми, геть заляпаний чорнилом «Gestetner», — ми бачимо тут в усій красі словник ілюмінатів, або алхіміків, або, хай там як, спіритуалістів. Мені такий мотлох не продадуть.

— Ти сам верзеш дурниці, — повчав Патрісіо. — Властива системі помилка відносно майбутніх верифікацій із боку науки — це одне, а притаманна системі істина — річ зовсім інша, і ця істина те, що лишається від системи, навіть якщо вона — купа вигадок. Хтозна, що є певного в Платона чи Арістотеля, і все-таки не можна не прочитати цих обох бородатих греків, не збагатившись більше за, скажімо, чоловіка Марії Каллас, і, до речі, іспанською мовою її прізвище не може бути ще суперечливішим, бо означає «мовчи».

— Гик! — проказали суп і Мануель у тісному союзі, миттю порушеному нападом кашлю, що розметав їх у протилежних напрямах. Дивлячись на Патрісіо, що витирав собі обличчя в супроводі непристойних вигуків, той, ти знаєш, подумав, слава Богу, що тут немає рабинчика, бо він сперечався б із Ґомесом; він сам мало не став на бік Парацельса й Сусанни, проте волів мовчати і далі провадити інспекцію Мануелевої читанки, непевно пригадуючи фразу Берн-Джонса[80], в якій художник стверджував: що матеріалістичнішою ставатиме наука, то більше янголів він малюватиме. Звичайно, в стимулах для розвитку уяви Мануеля не було нічого ангельського, бо Сусанна передбачила, що в дев’ять років він уже навіть зможе ввійти до сучасної історії, і то отаким шляхом: