Спальня була кімнаткою збоку, не менш злиденною, ніж перша. Людмила здійснила автоекстракцію з фотеля, але Маркос ще тупцявся коло неї, немов хотів щось додати, аж поки їх підхопили коефори з напівсонним Мануелем, що, проте, й далі був здатний перекидати склянки і пхати собі у вуха недопалки. Коли всі зайшли до спальні, Ередіа замовк першим, хоч як іронічно, думка про гриб заволоділа ним, як поворот до чогось невідомого, тому перехід із першої кімнати до спальні став чимсь більшим за фізичне пересування поміж сміху і жартів, коефори і Мануель стишили голоси, Оскар поглядав на Ґладіс очима новоприбульця, просячи пояснень, яких вона не могла дати, Патрісіо і Ґомес, найобізнаніші, обмежилися тим, що вклали руки в кишені й споважніли. Ну, а той, ти знаєш, ревно, як ніколи давніше, намагався упорядкувати це все у своїй голові, але завдання було нелегке. Одне слово, скажімо
