Володимир Леонiдович КАШИН
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Драма
Дiйовi особи
_Денис Веприк_, 23 роки, червонодеревник
_Еврика_ (Костя Тригуб), 27 рокiв
_Магнiтофон_ (Володя Хмара), 23 роки
_Геннадiй Бакланов_, 26 рокiв
_Санько-Чорний_, 19 рокiв \ - двоюрiднi
_Санько-Бiлий_, 16 рокiв / брати
_Єдиний_, 22 роки
_Таня_, 19 рокiв - студентка
_Лада_, 18 рокiв - демонстрантка Будинку моделей
_Майя_, 25 рокiв
_Медсестра_, лiтня жiнка
_Мати Санька-Бiлого_, 37 рокiв
_Слiдчий_, лiтнiй чоловiк
_Мiлiцiонер_ ______________________________________________________________________
Пролог
Розмовляють _Таня_ i _медсестра_ у бiлому халатi.
_Таня._ Я про того питаю, що пiдiбрали бiля танцмайданчика в суботу...
_Медсестра._ Ти йому хто будеш?
_Таня._ Нiхто. Просто билися на моїх очах...
_Медсестра._ Його вже немає. Сьогоднi помер.
_Таня._ Боже мiй!
_Медсестра._ Ножем зачепили печiнку... А не знаєш, хто його так?
_Таня_ (механiчно повторює). Ножем?..
_Медсестра._ I нiж той знайшли бiля танцмайданчика. Кажуть, з дерев'яною ручкою, рiзьбленою...
_Таня_ (скрикує). Рiзьбленою?! (Розгублено). Нi, нi... не може бути!
_Медсестра._ Почекай, серденько. Тут слiдчий прийшов... Я зараз покличу, розкажеш йому, що знаєш... (Йде).
_Таня_ (до себе). Нi-i-i... Нi! (Бiжить у протилежний бiк).
Подiя перша
Бачимо добре умебльовану кiмнату. Меблi - кустарнi, рiзьбленi. У кутку величезний диктовий макет стародавнього бога вина i веселощiв Бахуса. Ледь задрапiрований у плащ, у сандалiях на босу ногу, з величезним животом-барилом, в оточеннi виноградної лози, вiн шкiрить зуби у хмiльнiй посмiшцi. Пiд макетом - велика свiчка.
Над дверима кiмнати на всю стiну висить плакат: "*НЕ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ*". Посерединi - овальний стiл, заставлений тарiлками i пляшками, на ньому - букет квiтiв. Над диваном - полiрована дощечка з великою яскраво-зеленою кнопкою, поряд табель-календар. У кутку тумбочка з телефоном. На стiнi - шкiряний ремiнь з набором рiзьбярських ножiв, встромлених у пази. Пiд стiною - розкладачка.
В кiмнату входить, мугикаючи арiю Тореадора, _Денис Веприк_ з тарiлкою вишень у руках. Вiн їсть вишнi i крiзь вiдчинене вiкно стрiляє кiсточками у перехожих.
_Денис_ (весело звискуючи, вiдхиляється вiд вiкна). Ола-ла! (Знову подається до вiкна i стрiляє). За молоком. (Стрiляє). Єсть! (Регоче). Прекрасна незнайомко, це марсiяни лапшу з неба кидають... (Вiдходить вiд вiкна, ставить тарiлку на стiл, роззирається). Через сорок хвилин я з'явлюся на бiлий свiт, а їх iще нiкого немає. Починати життя самотником?! Бр-р!.. (Бере з шафи будильник i накручує пружину). Рiвно о сьомiй продзвенить сигнал, що двадцять три роки тому народився майбутнiй червонодеревець Денис Веприк. (Ставить будильник на поличку. Сердито). Але чого вони не йдуть?! Найбiльш нудна справа чекати своєї появи на свiт. Попрацювати хiба?.. Нi, мабуть... (Бере з тарiлки жменю вишень, їсть їх i знову стрiляє кiсточками у вiкно). I-є-є-х! (Стрiляє. Ображено). А ця навiть не обернулася...
У передпокої лунає дзвiнок.
Нарештi! (Натискає зелену кнопку над диваном). Прошу, прошу витирайте калошу. (Набирає кумедної пози.)
Входить _Геннадiй._
_Геннадiй._ Добридень.
_Денис._ Привiт! (Набирає звичайної пози). Вам кого?
_Геннадiй._ Вас, Денисе Андрiйовичу.
_Денис_ (вглядаючись, розгублено-радiсно). Ти?! Це ти?! Хо! Протрiть мої очi! (Кидається обiймати гостя). Ах ти, Генко! Куряча ти лапа!.. А я думав, пропала людина у просторах Сибiру! Стiльки рокiв!.. Значить, отямився i повернувся у цивiлiзований свiт... I пам'ятаєш, що у мене сьогоднi день народження! От що таке друг дитинства! (Оглядає Геннадiя з усiх бокiв). Ану повернися, синку!
_Геннадiй._ День народження?! Гм... Про день народження, правду сказати, не пам'ятав. Взагалi, я до тебе в iншiй справi...
_Денис._ Нiяких справ! Сьогоднi день народження - i все! Ну то як ти? На старiй квартирi живеш?
_Геннадiй._ Поки що на старiй.
_Денис._ Зараз прийдуть хлопцi. I дiвчата. Якусь чудачку i для тебе придумаємо.
_Геннадiй._ Для мене не треба придумувати.
_Денис._ Сам звик свої справи влаштовувати, знаю тебе, знаю. Ну, розказуй, як жив, що робив?..
_Геннадiй._ Працював на трасi. Труби пiдвозив. Учився... Усього було: i труд, i романтика, i пригоди...
_Денис._ А ми тут дерево стружемо. Вiкна робимо. План женемо. Нудьга. От тiльки вдома розважую душу... (Обводить жестом кiмнату). Усе своїми руками.
_Геннадiй_ (показуючи на дерев'яного Бахуса). I цього громадянина?
_Денис._ Це - Бахус. Бог вина... Звичайно, i його. Єдиний, правда, допомiг. Ескiз намалював.
_Геннадiй._ Єдиний? Це хто - художник?
_Денис._ Трохи малює. Єдиний вiн у своєї Олi. Вона його так назвала... Ну та прийде, якщо повернувся з вiдрядження, - побачиш... Зараз тут усi будуть. Повний комплект.
_Геннадiй_ (показуючи на Бахуса). Значить, це тепер твiй бог? А храм - забiгайлiвка?
_Денис._ Нi, ми вдома гуляємо. Мої друзi люблять гарну обстановку... А в тебе хiба немає свого бога?
_Геннадiй._ Тiльки заповiдi.
_Денис._ Правила дорожнього руху?
