Її та ще кількох новобранців доправили з Тамані на коптері. Ма встигла побачити розвалини мосту через Кіммерицький Боспор та жовтувате, наче хворе море навкруги Дешту. Але найдужче її вразив суєрний купол. Збоку він нагадував постійний рожевий снігопад, завісу, що відділяла зону ураження від решти території. Ма затамувала подих, коли коптер пролетів стіну. І від того їй здалося, що вона пірнула в бездонний колодязь на Тарханкуті. Коли знаєш, що випливеш, але всі інстинкти волають про небезпеку. Та вони випливли. Ма готувалася до збоїв техніки. Усі знали, що в Дешті працює лише примітивне обладнання. Проте вони успішно приземлилися, а страх пілота виказав лише поспіх, із яким він наказав вивантажуватися, щоб потім одразу піднятися в небо.
Кожна хвилина в Дешті збільшувала ризик мутації.
Їх зустрів провідник і видав захисні костюми та маски. У них Ма провела наступні кілька днів. Пізніше вона зрозуміла, що фільтри та кисень у балонах лише частково затримували суєр. Він був повсюдним, а маски слугували тільки для того, щоб захищати обличчя від випадкових поглядів. Шоломи робили однаковими новоприбулих і вже змінених.
На Станції Території К їх зустрів асистент доктора Мамая — інший учень
Зорга кулбаши Гавен Белокун. Він привітав їх кількома офіційними словами про вірність Двобогу та шлях Старшого Брата. А потім оглянув як нове майно —
холодним відстороненим поглядом. Белокун зупинявся на кожному обличчі по кілька секунд. Іноді щось питав і йшов далі. Здебільшого на Станцію приїхали молоді науковці, волонтери, кандидати в Старші Брати, які сподівалися на швидку кар’єру після захопливої пригоди на Території монстрів. Ніхто не вірив, що не зможе повернутися. Белокун майже не помітив Ма. Зазирнув у карту, зупинився на позначці про фертильність і перейшов до іншого.
Мати Вітрів нагадувала мурашник, оточений колючим дротом. Периметр цілодобово охороняли. В окремих бараках жили науковці та обслуга. Осібно стояв Медичний відділ. Так називали приміщення, де тримали уражених. Вікна
Станції виходили на окреслений, наче циркулем, слід у степу. І це була одна із загадок Дешту. Під час Спалахів Станція практично не зазнала руйнувань.
Натомість від Шейх-Елі, до якого було не більше фарсаха, лишилася купа каміння. А випалену ділянку вважали епіцентром Спалахів. Майже відразу місцеві почали її називати мукоеде ляїн ер — святою проклятою землею.
Ма почала працювати в лабораторії, де досліджували суєр, і там познайомилася з Анархією. Це була смішлива кругленька жіночка з ямочками на щоках. Вона співчутливо взяла Ма за руку, коли та розказала, як потрапила до
Дешту. Чоловіка Анархії вбив кіммерицький опір через декілька тижнів після весілля, і вона, як і Ма, приїхала на Станцію, щоб ушанувати його пам’ять, хоча насправді — майже відразу зізналася Анархія ще тоді незнайомій Ма — зовсім за іншим. На материку ходили чутки, що на Території К відбуваються дива, і це стосується навіть безпліддя. Анархія теж мала жовту позначку біля оцінки фертильності, але наслухалася казок і прибула на Станцію, щоб стати матір’ю.
— Мій дід був із Кіммерику. Його виселили, коли кіммеринців визнали ворогами народу, але він тридцять років намагався повернутися додому. І повернувся! Його могила досі десь там, у Дешті. Так що в мене все вийде.
Головне — бажання. Тут усе можливе. І не смійся. Коли побачиш мутації, сама все зрозумієш, — говорила Анархія, заходячись дурнуватим гоготінням. При цьому питання, хто стане біологічним батьком її дитини, не мало значення.
— Він буде мій і покійного чоловіка, бо суєр може все, — упевнено сказала Анархія. — Дослідження уражених дає неймовірний шанс усьому людству. Тому вони дозволяють Белокуну робити це. — Анархія ледь помітно кивнула на бараки Медичного відділу, яким безпосередньо керував Гавен
Белокун. При цьому її очі округлилися, як у людини, що мусить виправдовувати те, з чим не погоджується.
У Медичному досліджували мутованих, проводили експерименти над найхимернішими потворами; там же містився найцінніший проєкт Гавена
Белокуна, якщо судити з кількості охорони, — Старші Брати, які першими вийшли зі Станції після Спалахів. Белокун відправив їх на пошуки Мамая до
Шейх-Елі. Натомість загін потрапив під перший суєр. Ті, хто вижив, змінилися настільки, що їх не вдалося ідентифікувати. Останній факт збентежив Ма найдужче. Як це вони досі лишалися живими, перебували на Станції і при цьому вважалися зниклими безвісти? Але Анархія першою озвучила її підозри.
— Серед них може бути твій чоловік. Його ж тіла так і не знайшли. І ти казала, що під час Спалахів він був тут, на Станції. А всі, хто тут сховався, вижили. Лише ті, — очі Анархії по-змовницьки стрільнули в бік Медичного, —
перетворилися на потвор.
У Ма перехопило горло. Вона чула про химерні мутації, але досі не бачила засолених, їй було страшно уявити, на що міг перетворитися Марко Дорош.
— Ти їх бачила?
