Дітей, які не могли нашкодити одне одному, тримали разом. А, наприклад, дівчинку з гострими, наче у тварини, зубами та довгими блискучими від суєру кігтями, — окремо. Ще була ігрова кімната, де проводили тести, та кілька напханих приладами операційних, де забирали біологічний матеріал, обробляли рани й не давали дітям померти, навіть коли смерть була найбільшим милосердям. Поспіхом зазираючи до кімнат дітей, Ма повторювала послання
Язика, яке Белокун змусив її вивчити напам’ять: «Ми маємо прагнути стати
ідеальними Братами як духовно, так і фізично. Екологічні катастрофи останніх років завдали удару по нашому виду. Тому Старші Брати беруть на себе важке завдання — покращити людське тіло. І це робиться не тільки в ім’я нашої країни, але й задля всього людства». Ма переконувала себе, що її робота важливіша за страждання окремих істот. Щойно вона зрозуміє суєр, то зможе перетворити отруту на ліки й зупинити мутації. Анархія наче прочитала її думки й лише криво посміхнулася. За останні місяці вона погладшала, а її ідеально тонка шкіра вкрилася темними плямками та жировиками. Короткими пухкими пальцями
Анархія скатала кульку юшану та закинула собі до рота.
— Не доведе тебе до добра, — Ма кивнула на наркотик.
Останні дні Анархія постійно тримала в кишені маленьку блискучу коробочку з бурою пастою. Від зілля тхнуло червоним перцем. У Ма крутило в носі від самого запаху, і вона уявлення не мала, як подруга витримує пекучо-гіркий смак наркотику.
— Хочеш? — Анархія зауважила, як ніздрі Ма зневажливо сіпнулися, і простягнула їй коробочку. — Спеціальний рецепт з атеш-травою. Кажуть, у
Дешті її використовують для вибухівок. А мені допомагає від печії. Прикол. До речі, твоя Ханум готує.
— Хто?
— Ти реально не бачиш нікого навколо себе, — по-доброму, наче старша жінка на молодшу подругу (хоча насправді старшою була Ма), форкнула
Анархія. — Жінка, яка доглядала за Мамаєм, а тепер носить їжу тобі. Її ім’я
Ханум, не розумію, чому цього ніхто не може запам’ятати.
Поки Ма обмірковувала феномен потаємної Ханум, вони опинилися біля важких залізних дверей.
— А тут — святая святих, — з хмільним пафосом виголосила Анархія. —
Холодильник із біологічними зразками й замороженими ембріонами. Там навіть
є зародки, зроблені із сімені мужиків зі спеціального боксу. Тих, що потрапили під перший суєр. Белокун мутить нову ідеальну людину. — Анархія приклала пальця до рота й похитнулася. Лише тепер Ма зрозуміла, наскільки затуманений у неї погляд. — У мене є ключик завдяки одному красеню. Подивимося? —
Анархія спритно, як на того, хто набрався самогону та юшану, відчинила двері й штовхнула її вперед. — Якщо тебе тут знайдуть, то замість працівника станеш учасником програми, шариш? Підселять тобі одного з наших ембріончиків. —
Анархія замкнула за ними двері і притулилася до стіни. Покаті плечі здригалися від сміху.
Ма хотіла обуритися, сказати, що й вона ризикує тим самим, але про все забула, коли побачила скарби Белокуна — дорогоцінні машини з виділення та аналізу ДНК, холодильні камери з ембріонами, мікроскопи та стерильний лабораторний посуд на акуратних столах під величезними яскравими лампами. У сусідньому кабінеті за склом, наче ешафот, виблискувало хромованим залізом гінекологічне крісло. Смерділо дезінфектором і сухим повітрям, яке буває тільки після ретельного знезараження.
Анархія все з тим самим п’яним хитрим прижмуром указала на шафку з написом «Проєкт М». Це була картотека на кшталт тих, якими користуються в бібліотеках.
— Тут інформація про тих, хто потрапив під молозиво в Шейх-Елі. Перед тим як вийти в Дешт, вони здали ДНК. Тоді Белокун іще вірив у безвідмовність цього способу в разі чого ідентифікувати тіло. Але не розкатуй губу. Імена стерті.
Немає навіть фото. Лише номери, що ведуть до іншого скарбу, — Анархія поплескала по великому металевому бідону з датчиком і шкалою, що показував температуру та тиск усередині ємності.
— А що там? — Ма тільки тепер звернула увагу на привітне блимання та тонкий дражливий звук, який сигналізував про нормальну роботу пристрою.
— Клітини, сперма, інше лайно, що витягли з них після того, як забрали з
Дешту, — стенула плечима Анархія і знову розповзлася в посмішці. — Там може бути сперма й твого чоловіка.
Ма спробувала вигнути губи у відповідь, але вони по-зрадницьки затремтіли. І Ма поспішила відкрити перший ящик. Там, як і попереджала
Анархія, були безликі генетичні картки, замість імен на них значилися номери, що відповідали пробам, які зберігалися в ємності з рідким азотом. У неї засвербіло на підкірці, наче в картках було щось дивне, але Анархія знову відволікла, як досвідчений екскурсовод, відкриваючи їй секрети царства
Белокуна.
— А там — ембріони з їхнього матеріалу. — Жінка недбало махнула в бік
іншого холодного контейнера. — Один, здається М-13, дає такий, що виживає навіть у мертвих матках. — Анархія фамільярно плеснула Ма по животу. Ма проігнорувала жест — так її ошелешили знахідки.
— Ти тут працюєш?
— Так, уже четвертий місяць. Я тобі казала, тютя.
— Ні…
