Белокун мовчки взяв зі столу коробочку, витяг колоду й поклав на стіл кілька карт. Знову подивився на Талавіра. Він очікував на реакцію.
— Що це означає? — Талавір подивився на карти, вони повторювали дитячі малюнки на стінах.
— Хто автор?
Белокун знову не відповів, натомість переможно подивився на Сфену.
Талавір відчув, ніби за нього торгуються. Очільник Станції наче щойно виграв якесь парі в підлеглої. Пекельно-червоні губи жінки ледь сіпнулися. Талавір напружився. З одного боку, це був звичайний черговий тест від Белокуна; з
іншого, до них вперше долучилася Сфена. Що ж змінилося? І чи пов’язано це з подіями в Дешті, про які згадувала Руф? У Талавіра зародилася надія. Він і справді понад усе хотів спуститися додолу. Але Перша Зіниця обірвала його сподівання:
— Він не готовий. Я знайшла його в кімнаті пам’яті. Він рився в архіві.
— Ти був в афізі? — Белокун зацікавлено подивився на Талавіра. — Що ти там шукав?
— Це не має значення, він порушив догмат покори, — перебила Сфена.
— Хто б говорив про покору, — огризнувся Талавір. — Я хочу знати правду. Мені набридло, що ви ховаєте мою справу. Навіть без спогадів я залишаюся Старшим Братом. Я хочу знати, ким був до Шейх-Елі і що там сталося.
— Він… — знову почала Сфена.
— Почекайте, — Белокун провів пальцем по розкладених картах і зупинився на зображенні вибуху. — Ти хочеш відповідей? Що ж, почнемо з першого запитання. Ці малюнки намалював доктор Мамай. Ми були знайомі з дитинства, а зустрілися в школі доктора Зорга.
«У школі доктора Зорга — у Лебенсборні», — здогадався Талавір. До
Спалахів у Старших Братів була низка наукових станцій по всій країні, куди вони відбирали обдарованих дітей. Над ними теж ставили експерименти. Щоправда, вони мали стати вченими, армією Зорга, а не солдатами.
— Мамай любив Кіммерик. Знався на його історії, — вів далі Гавен
Белокун. — Навіть ім’я вибрав кіммерицьке, оце-от химерне Мамай, на честь якогось місцевого хана. До Спалахів він був головним науковим консультантом на Матері Вітрів. Працював над зброєю для Старших Братів.
Талавір і раніше чув історії про зниклого під час Спалахів доктора. Але тоді багато хто зник. Чого Белокун розказує це саме зараз? Як це пов’язано з тим, що він знайшов в афізі?
— Архіви доктора Мамая згоріли під час нападу засолених, що стався через рік після Спалахів. — Белокун витер руки, наче навіть спогад про ту атаку був йому огидним. — Хоча назвати ті каракулі архівами було б перебільшенням.
Бачиш, як він малював? Немов шестилітня дитина. Так само й писав. Але нехай це не вводить тебе в оману. Мамай був генієм. Тримав усе тут, — Белокун довгим скрюченим пальцем постукав себе по скроні. — Тому його голова була настільки важлива. Ти хотів знати правду? Твій загін одразу після Спалахів вийшов у Шейх-Елі, щоб відшукати доктора Мамая.
Талавір відкинувся в кріслі. Папери, сховані під комбінезоном, підступно зашаруділи. Він отямився більше ніж місяць тому. Хай скільки він розпитував, скільки шукав правди про своє минуле, йому ніхто нічого не відповідав. Чому саме сьогодні?
— Що сталося в Дешті? Ви когось знайшли?
— Навпаки, — здавалося, Белокун тільки й чекав на це запитання. —
Загубили. Прийшло повідомлення, що в Дешті, у селищі Ак-Шеїх, загинув один зі Старших Братів. Сфена підозрює місцевих.
— Місцевих? Як таке може бути? Вони ж ледь жевріють? Напіврозумні
істоти, залежні від нашої гуманітарної милості… — Щось в очах Белокуна змусило Талавіра зупинитися. Чому він так дивиться, ніби чекає, що Талавір от-от сам знайде розгадку?
«Загинув один зі Старших Братів… А до чого тут він — Талавір
Каркінос?»
— Хто загинув? — запитав Талавір і цієї ж миті зрозумів, що вже знає відповідь.
Він витяг украдені в афізі папери й кинув на стіл.
— Це він? — Під фото стояло «Рябов. Псевдо — М-14». — Це його вбили?
Іншого Брата з мого загону? Він вийшов із коми незадовго до мене. Як він опинився в Дешті?
Белокун уже роззявив рота для відповіді, але несподівано в кабінеті потемніло. Вікно накрила тінь велетенського крила. Це був Птерокс —
найбільший птах Дешту. Його викликали тоді, коли було потрібно терміново подолати велику відстань. Отже, сьогодні хтось полетить. Але хто й куди?
Сирени завили. «Чортів Мато Дуковач», — скривився Белокун і подав знак
Сфені. Жінка підскочила до Талавіра й безцеремонно потягнула за рукав.
Талавір запручався, — йому так нічого й не сказали! — але розмова була завершена.
— Ти отримаєш відповіді, — пообіцяв Белокун і гукнув до Сфени: —
Готуй його!
Перша Зіниця випхала Талавіра за двері.
— Вітаю, ти склав іспит, на тебе чекає Дешт. — Сфена легенько штовхнула його пальцем у груди, наче вже випроваджувала зі Станції. —
Обіцяю, це буде боляче.
Перша Зіниця завела Талавіра до одного з кабінетів Медичного відділу, показала на кушетку і з дзенькотом відчинила скляну шафку, що стояла у кутку, не знайшла потрібного й знову зачинила дверцята. Скло лише дивом не розлетілося. Сфену аж підкидало від люті.
