Ясно, що перспективи вивчення світу з допомогою думки неосяжні. Ми зможемо посилати «психодвійників» куди завгодно: на планети, на інші зірки, до далеких галактик. Все залежатиме лише від енергії. Ми ввійдемо в контакт з іншими Братами, ми швидко сприймемо їхню мудрість і передамо свою. Думка з’єднає Безмежжя. Вона не відкине технічну цивілізацію. Ні. Все прекрасно на своєму місці, у свій час, епоху. Але кожному ясно, що там, де можна обійтись без громіздкої техніки, треба відкинути її.
З часом ми навчимося матеріалізувати «психодвійника». Там, на далеких планетах, будемо ходити ми, точніше наші заступники, виконуючи нашу волю, волю нашого розуму, нашої науки. Ви збагнули, до яких висот приведе вивчення енергії думки?..
На гори спадали сутінки, темніло небо, на ньому спалахували великі зірки. А водоспад все дзвенів свою пісню, і Ріона вела захопленого Буревія по широкій путі свого серця, свого сміливого розуму. Він бачив ясно і зримо, що ця нова суджена дорога людства відкриває грядущим нащадкам титанічну далину звершень і творчості. І їй не буде кіпця.
Буревій залишився в Інституті.
На Місяць, у Космоцентр, сповістили про його рішення. На його ім’я у відповідь прийшла радіограма з поздоровленням «заживо похованому». Буревій з Ріоною прочитали її, посміялися, та в серці космонавта не ворухнулося ні жалю, ні сумніву за тим, що сталося. Все було прекрасно, все було як слід.
…Минуло два роки.
Раніше, в іншій ситуації, в інших умовах, цей час здався б космонавту нескінченним. А тут все було іншим. Нез’ясовним вихором, розмаїтим сплетінням подій, явищ промайнув цей благословенний час.
І знову сидить Буревій на плескатому камені, біля дзвінкого водоспаду. Слухає пісню гір, слухає тишу гір, слухає мудрість гір. І жде її. Вона скоро прийде.
Між двома каменями товстий шар попелу. Скільки раз — влітку, восени, взимку і весною — сходилися вони в улюбленому місці? Скільки дум передав їм казковий водоспад, скільки чарівних таємниць нашептали горді деодари, величні гори? Скільки снаги і сили влило до сердець їхніх тріпотливе багаття?
Купка хмизу знову чекає її. Прийде вона — і затанцює вогонь, вітаючи свою господиню химерним древнім танком.
Буревій заплющує очі. Прислухається до простору. Згадує. Знову мчить, відновлюється в свідомості ланцюг подій цього року. І знову вражає Буревія своєю незвичайністю, своєю простотою.
Він гадав, що одразу ж почнеться щось казкове. Але ніякої казки не було. Почалася якась дивна, на перший погляд, дитяча робота. Буревій не зміг би тоді назвати це роботою. Це була скоріше гра.
Перед ним, наприклад, розкладали багато різних речей, просили за кілька секунд оглянути їх, а потім, не дивлячись, розповісти про те, що запам’ятав.
Або називали одне слово, а по ньому вже просили відновити всю фразу, яку задумувала в основному Ріона.
Або йому необхідно було кожного дня в певні години уявою будувати речі, постаті, будівлі, деталі обличчя, тіла, досягаючи в цьому великої чіткості. А контролювалися його успіхи спеціальним апаратом, який записував його мисленні утвори на відео-плівку.
Дуже скоро Буревій зрозумів суть цих вправ. І вже не іронізував над своїми «пустощами», як він спочатку називав такі заняття, а старанно виконував завдання Ріони. Він зрозумів, що йому необхідно відточити здібність зосередження, концентрації думки, навчитися мислити чисто, ясно.
— Можна послати потужний промінь думки, — говорила Ріона, — а вслід за тим засмітити простір цілою зграєю вороння, яке своїм ґвалтом зіпсує попередню посилку.
Він з радістю погоджувався з нею і старався не пускати у простір «вороння». Ріона була задоволена учнем. А ще більше Багрян. Він не міг діждатися, коли вже з Буревієм можна буде проводити космічні досліди.
Але Ріона вперто відточувала здібності Буревія, і він почав навіть сумніватися в характеристиці, яку давав колись їй Багрян, назвавши її «розхристаною». Скоріше її можна було назвати пунктуальною.
Космонавт перейшов до складніших завдань. Він передавав у простір свої думки в формі образів, символів, слів, а Ріона приймала їх. А потім навпаки. Результати передавалися Багряну і Раді Інституту. Після таких експериментів Багрян зустрічав Ріону і Буревія сонячною усмішкою. І вони знали, що досліди їхні перевищують усі сподівання вченого.
