— Як хочеш. — Барні додав дробинку глини Венері на щоку, міняючи її вираз обличчя на рішучіший, — тепер вона виглядала знову як Карен, а не її сестра. — Твоє життя.
— Частина. Решта твоя. — Карен подалася нагору. — Я приготую ланч. Піднімайся, коли будеш готовий.
Коли вона пішла, Барні почувався спустошеним. Посидів кілька хвилин, втупившись у форму перед ним. Тоді змочив покривала в умивальнику, накрив фігуру й повільно піднявся нагору.
Комісія з питань ядерної енергетики оголосила про розслідування приблизно через три місяці після самої аварії. Новина сховалася між рекламними оголошення на внутрішніх сторінках «Елджин-сіті ньюз» і «Дейлі пресс». Ідентичні статті та заголовки з’явилися в обох газетах:
Елджин, 20 серпня. Комісія з питань ядерної енергетики завершила розслідування нещасного випадку, що стався в компанії «Нешнал моторз» і призвів до розповсюдження радіоактивного пилу по всьому Елджину. Директор відділу радіаційної безпеки, доктор Едґар Макмегон, під час сьогоднішньої прес-конференції розповів, що радіоактивний матеріал поширився, коли розкололася дефектна гранула іридію-192.
Радіоактивний матеріал під час інциденту непоміченим проникнув через вентиляційну шахту з радіолабораторії в невеликий кабінет поруч, де його підібрав на взуття старший технік Макс Праґер і забруднив ним автомобіль Барні Старка, скульптора з відділу моделювання.
Згодом містер Старк розніс пил зі своєї машини по дому та інших місцях у місті.
Протягом останнього місяця медпрацівники відділу радіології та техніки огайської компанії «Трейсер контрол» займалися знезаражуванням різноманітних місць в Елджині, Гемтремку та центрі Детройта. Хоча техніки досі працюють в Елджині, начальник бригади Луїс М. Ґерсон запевнив пресу, що більшу частину радіоактивного матеріалу вже усунули.
Містер Енґстром із Центру досліджень та розвитку, а також містер Е. М. Дженсел з Комісії з питань ядерної енергетики під час спільної прес-конференції пояснили, що новину про аварію приховали, щоб допомогти «Трейсер контрол» працювати без зайвого галасу, до якого призвела б ця новина. Мер Фінні запевняє мешканців Елджина, що немає жодної загрози безпеці громадськості.
Барні був неготовий до істерії, яка охопила все місто, коли новину опублікували. Телефон почав дзвонити із самого ранку, і вони з Карен по черзі перенаправляли людей у службу підтримки «Трейсер контрол». Був ранок одного серпневого дня, — як заявила Торговельна палата штату Мічигану, чудовий день для відпочинку, — а місцеві радіо й телебачення повідомляли про перевантаження телефонної мережі по всьому місту: газети, відділ охорони здоров’я міста, кабінет мера, торговельна палата, відділ парків — усіх, хто могли щось знати про інцидент чи щось порадити, засипали дзвінками.
«Можете сказати, куди звернутися по лікування чи що вони там роблять? Я сидів в автобусі біля чоловіка, який, скільки знаю, працює в “Нешнал моторз”…»
«Слухайте, я вже понад годину намагаюся вам додзвонитися. Мені треба знати, я проїжджав біля Центру минулого тижня. А тепер у мене раптом акумулятор перезаряджений, такого ще ніколи не було. Де мені дізнатися, чи та штука мені в машину не потрапила? Я міг її колесами підібрати чи щось таке».
«Я вам кажу. Ми були в гостях у Боба Галлекса, чий кузен працює в “Нешнал моторз”. А тепер у мене цей дивний біль у грудях. В обох легенях. Ніби мене штрикають радіоактивними голками».
