Драматичні твори полностью

1-й ад’ютант. Моряки «Аврори» відмовились виконати наказ штабу і відповіли, що визнають тільки накази Леніна.

Керенський повернувся до вікна і помалу відступає в промені прожектора.

Ніч. Смольний. Велика кімната. Збоку коло дверей стоять на варті моря к і робітник-червоногвардієць. Посередині — великі напіввідчи-нені двері. Видно далеко коридор, колони. Там проходять озброєні черво-ногвардійці. В кімнаті кілька моряків-червоногвардій-ців, командири загонів. На столі телефони, польовий комутатор. Коло нього моряк-аврорівець.

Гудки телефонів.

Аврорівець. Слухаю... слухаю... Що?.. Так... так... Товариш Ленін на нараді воєнного комітету, скоро буде... Так... ого! Єсть, зараз з’єднаю... (Вставляє штепселі.) Біля апарата Урицький . Просить товариша Леніна. Так... Товаришу Ленін? З’єдную з Урицьким... (Виключає.)

Моряк. Що там?

Аврорівець. Нічого, товариші, спокійно,— коло Зимового палацу, по-моєму, передбачається невеличка баня з сухим паром.

Моряк. І чого ми тут сидимо, братва?! Пішли до своїх загонів. Чого чекати? Самі поведем загони...

2-й моряк. Правильно — пішли. Адресу знаємо самі...

За ними встають ще двоє, ідуть.

Аврорівець. Стій, а наказ?

1-й м о р я к. Не можем ми бути в резерві, понімаєш,— там бій починається, а ми тут.

2-й моряк. Зрозумій, браток, тут душа може лопнути... Аврорівець. У мене, може, коло телефонів тоже...

Але хто сказав вам буть в резерві,— відповідай!

1-й моряк. Товариш Ленін.

Аврорівець. Значить, замри і ніяких преній, понімаєш?

1-й і 2-й моряки. Єсть, замри!

Гудок телефону.

Аврорівець. Слухаю... Так... Занято... (Пише.) Ранених... два наших... в три господа їх!.. Роззброїли? Єсть, доповім... Держись... Так... так... (пише) так...

Гудок другого телефону.

Слухаю... Я... Так, переключаю. Коло апарата Дзержин-ський²⁸... Єсть... З’єдную...

Входять Кузьма і Тарас з ручним кулеметом.

Кузьма (до авроріеця). Третій загін прибув у розпорядження воєнного комітету. (Подає наказ.)

Аврорівець (прочитав наказ). Ждать тут наказу.

Кузьма. Єсть.

Відходять, сідають. Гудок телефону.

Аврорівець. Слухаю... Так... Єсть... (Пише.) Єсть, повторюю: пройти через Шпалерну, з’єднатись з першим загоном... Так... (Поклав трубку.) Щеглов!

Щеглов (моряк). Єсть, Щеглов!

Аврорівець. Дримба!

Д р и м б а (обвішаний бомбами моряк). Єсть, Дримба!

Аврорівець. Повести свої загони через Шпалерну, на случай юнкера і всяка...

Дримба. Понятно, далі...

Аврорівець. Дримба! Дєтка ти моя, мовчи, наказ треба слухати і не перебивати.

Дримба. Єсть!

Аврорівець. Пробитись через Шпалерну і з’єднатись

з першим загоном. Крийте, дєтки, бога нема і, по слухам, більше не передбачається!

Дримба, Щеглов і з ними ще двоє вийшли.

Т а р а с. А ми коли?

Аврорівець. Замри і чекай. Накази не я составляю, а товариш Ленін і другіє товариші, що цю ніч понімають у мировому значенії,— так що замри.

Тарас. Понятно.

Входить озброєний бомбами моряк. Лоб у нього перев’язаний

хусткою.