Драматичні твори полностью

Бундівець. Давайте без образ... Партія Бунду підняла прапор боротьби з Леніним ще в третьому році,— ми залишили тоді Другий з’їзд і не розгубились. І ми зараз теж не розгубились. Виступайте ви сьогодні, а ми пізніше...

Есер. Але ви розумієте, кожна хвилина дорога... Історія нам не подарує...

Д а н. Ми мусимо зараз же залишити з’їзд. Оголосити декларацію разом — це ж зовсім інше враження, зрозумійте ви...

Бундівець (подивився на двох своїх, ті мовчки хитнули головами). Добре. Ми згодні зараз.

Д а н. Прекрасно. Ходім.

Всі йдуть в зал.

Чути шуи, що наростає, голоси. Вриваються моряки, солдати, чер-воногвардійці, серед них Тарас з ручним кулеметом і Кузьма. Вартові коло дверей їх спиняють.

Кузьма (підняв рушницю). Товариші, я пропоную послати в зал двох делегатів і доповісти з’їзду, що міністри арештовані і Зимовий палац взято.

Дримба. Пропоную від пролетарів товариша Рижова, від балтійців Іванова. Хто «за»?

Усі. Правильно. (Піднімають зброю.)

Рижов і балтієць ідуть в зал.

Дримба. Тихше, товариші! Слухають...

Голоси. Тихше... тихше...

Настає тиша, і через хвилину чути в залі бурну овацію... «ура»...

Дримба (показує на зал). Це нам, товариші бійці... Це нас вітає з’їзд... Це нам «ура»... Ех, товариші, яка ніч сьогодні... Ех, братва, яка ніч, скажу я вам... Я пропоную зараз всім закурить і кожному одну хвилину помечтать... Сідай, кури і мечтай...

Усі сідають, закурюють, мовчать. Наташа вийшла з-за столика, сіла коло бійця і теж закурила. Не витримав один боєць і тихо-тихо заспівав: «Славное море, священный Байкал...» ³¹ Ввійшли моряк і Кузьма.

Кузьма. Товариші, тільки що есери, меншовики і бундівці зачитали з’їзду свій протест і зрадницьки залишили з’їзд... Зараз вони вийдуть.

Дримба. Бійці, припиніть мечту — контра йде!..

Всі схопились.

Кузьма. Треба пропустити їх і поки що не зачіпати...

Відчиняються двері, виходять Дан, Гоц, група есерів, меншовиків, бундівців. З залу чути шум.

Моряк. Чому ви залишили з’їзд?

Дан. Ми протестуємо проти змови. Разом з нами протестує сьогодні вся Росія і в першу чергу мільйони селян, які йдуть за своєю партією — партією есерів (показує на Гоца)_у за своїм керівником. Вони завтра скажуть своє слово... Росія скаже вам...

Тарас. Хто керівник? Де він? (Іде.) Ти... ти... (Підійшов до Гоца.) Ти пізнаєш мене?

Г о ц. Я вас не знаю... Хто ви?

Тарас. Не знаєш? Я той, хто змалку за шматок хліба в панів робив день і ніч!.. Я той, хто гнив в окопах!.. Я той, кого ти продавав і розпинав!.. Я той, кого брехнею і бичем ти гнав, у ярмо!.. Я — селянин! Я — мужик!.. Пізнав мене? Кажи... Мовчиш? Ех, ти, покійник. Щезай звідси! Бо я підсаджу тебе на небо так, що сам господь бог перелякається. Щезай. (Намірився на Гоца, але його втримали.)