Драматичні твори полностью

Гомелаурі. Простіть, товаришу командир. Не зміг витримати, серце у мене дуже нервове. Що сталося? Танк ми підбили. Командир танка тікає. Патрони у нас вийшли. Я так розсердився і кажу: «Товаришу старший сержант, дозволь догнати». А Остапенко: «Не доженеш». Розумієте, це він каже мені, грузину. Грузин і не дожене? Ясно, серце не витримало. Сам не пам’ятаю, як руки валянки зняли... Як вітер, біг. Скочив на фриця, упали на сніг. Він мене вкусив за вухо, а я його за горло схопив. Кричав: «Не втечеш». І зовсім прикончив.

Сергій. Молодець. Але від Остапенка одходити не маєш права. За одним побіжиш, а танк прогавиш.

Остапенко. Ви не турбуйтеся, тепер я його, чорта, прив’яжу до себе.

Серг і й. Увечері, коли тихо буде, до мене чай пити.

Усі. Дякуємо, товаришу командир.

Сергій пішов. Велика пауза.

Г о м е л а у р і. Ти що задумався, Остапенко?

Башликов. Не зачіпай його.

Ша яметов (тихо). Оксана думаєш, а? Скажи...

О с т а п е н к о. Так. Прочитай листа, Гомелаурі.

Г о м е л а у р і. Якого?

Остапенко. Останнього, що на Новий рік одержав.

Гомелаурі. Я вже читав тобі.

Остапенко. Прочитай ще раз. Мені ніхто не напише. Твого послухаю, на душі легше стане.

Шаяметов. Читай. Я теж не одержував зовсім. Башликов, ти спостерігай, а ми слухати будемо. Ти листи одержував?

Башликов. Два за весь час. (Обійшов, спостерігає.)

Остапенко. Давай.

Гомелаурі (дістає, читає швидко). «Мій дорогий, любий Акакію, цілую тебе міцно і повідомляю...»

Остапенко. Не поспішай. Давай з початку.

Шаяметов. Будь ласка, повільно читай.

Гомелаурі (поволі). «Мій дорогий, любий Акакію...»

Ша я мето в. Любий...

Гомелаурі. «...цілую тебе міцно і повідомляю: тато і мати здорові, тобі кланяються, а синок твій Гога...»

Остапенко. Синок... (Схилив на руку голову.)

Гомелаурі. «... зараз весь час говорить: тато, тато, пух, пух. Роботи у колгоспі багато. Ми ледве встигаємо. Чому не написав жодного листа? Я кожної ночі тихо плачу».

Остапенко. Кожної ночі...

Гомелаурі. «...Може, тебе дуже поранено? Ще повідомляю: бригадир наш виявився поганою людиною. Як ви усі пішли на фронт, він зараз став шахраювати, п’є з рахівником. Обидва шахраї. Ми написали в газету, і вже рахівника ув’язнили, а бригадира ні, викрутився». Не викрутиться. По війні я його знайду.

Остапенко. Читай...