Драматичні твори полностью

Аркадій (пцльно дивиться на Богутовського). А хіба ми так не жили? Не винось сміття з хати, навіть коли воно аж до носа піднялось. Нюхай, задихайся, але мовчи, щоб не дізнались вороги за кордоном та й свої люди. І яку тільки сваволю цим не покривали? Невже і зараз не розумієте, що це політика боягузів і деспотів, які не вірять ні в себе, ні в свій народ. Не глушити, а підтримувати кожну чесну думку, якою б вона гіркою не була... Пробачте за різкість, але в цій справі я стою непохитно!

Богутовський. І вас не хвилює, що тепер старанно опікають усяких крикунів, тих, що махають кулаками після бою, в якому вони не брали участі, звуть себе єдиними правдолюбцями, а все, що було до них, називають брехнею

і мастять дьогтем?

Аркадій. Згадайте весняні потоки, скільки усякого бруду пливе зверху... А хіба він може змінити красу і силу весни?

Богутовський. В природі це так...

Аркадій. А коли іде велика боротьба, на поверхню випливають різні спекулянти, кар’єристи, крикуни, які готові танцювати на рамах, щоб створити сенсацію і заробити оплески у таких, як самі... А запобігають перед ними, як правило, ті, що в минулому глушили свіжу думку, а тепер тремтять їх заячі душі перед горлопанами. І перші, і другі — сміття.

Входить О ля, спинилась.

Оля. Можна?

Аркадій. Просимо...

Оля підійшла.

Сідайте...

Оля. Дякую... (Поклала скрипку на пень.)

Богутовський. Чого так рано повернулась?

Оля. Не можу грати.

Богутовський. Чому?

Оля. Стала над кручею, подивилась униз і мало не полетіла у воду. Голова іде обертом.

Аркадій. Може, ви перегрілись... Сонце пекуче.

Оля. Не думаю... Я звикла.

Богутовський. Іди прийми пірамідон і полеж.

Оля. Не хочу.

Богутовський. Чому?

Оля (різко). Не хочу!

Богутовський. Що з тобою?

Оля. Нічого.

Богутовський. Іди до намету.

Оля. У мене є справа до Аркадія Васильовича.

Богутовський. Яка?

Ол я. Я хочу розказати зміст моєї майбутньої п’єси і попросити поради.

Богутовський. П’єси?

Оля. Ти здивований?

Богутовський. І дуже.

Оля. Рано...

Богутовський. Рано... В твої роки пишуть сентиментальні вірші про кохання, а ти берешся за п’єсу. Графоманів і так багато розвелося.

Оля. А ти послухай. Можна, Аркадію Васильовичу?

Аркадій. Дуже прошу.

Богутовський. Тільки коротко.