Драматичні твори полностью

Рая. Спасибі, що нагадав.

Антон. Для нас велика честь, та й для тебе...

Р а я. Що для мене?

Антон. Честь! Серед тисяч зварників доручають цю справу твоєму Антону і його друзям! Над прірвами в горах будемо варити сталеві арки дружби.

Р а я. А як же я...

Антон. Завтра перейдеш до мене жити. Будемо разом чекати на моє повернення.

Наталка. Разом будемо чекати наших орлів.

Орися. Ох!..

Іван. Орисю...

Микола. Два роки пролетять...

Юрко. І не помітиш, Раю.

Рая підвелась, дивиться на Антона.

Р а я. Це все, що ти хотів мені сказати?

Антон. Я люблю тебе.

Рая (голосно). Любиш?!

Антон. Раю, зрозумій...

Рая. Я зрозуміла... Все, все! Тільки одного не знаю. Скажи чесно, якщо у тебе залишилась хоч крапля совісті, ти міг відмовитись?

Антон. Міг.

Рая. Так чому ти цього не зробив?

А н т о н. Зрозумій. Це наш обов'язок, обов’язок честі моєї, їх, Батьківщини.

Рая. Не ховайся за гучні слова! Не викручуйся!

Микола. Легше, Раю. Це не гучні слова. Це правда. Тільки брехня буває гучною, крикливою. Як ти могла? Ти ж не фіфа патлата, а трудяга така, як і ми.

Рая. А як Антон, усі ви могли утаїти, сховати від мене? Хіба ти не знав, коли призначав весілля? А тепер... Що я скажу подругам, навчи мене, як дивитись їм в очі, як брехати, викручуватися... Про яку честь я мушу говорити? Навчи!

Антон. Я знав, але не був упевнений, що нас затвердять. Тільки сьогодні прийшла телеграма, позавтра треба бути в Москві, і в той же день вилітаємо далі. Скажіть їй, хлопці.

Юрко. Ми дали згоду в минулому році. В такій справі взагалі не положено тріпатися. Видно, довго затверджували проект. Я навіть забув про це. Клянусь тобі здоров’ям сина, Раю.

Наталка. Сина не займай! Сьогодні сказав, це правда. Ти думаєш, Раю, мені легко? Але я знаю, якщо любиш, треба чекати. Чекати, чорт візьми! Чекати! Може, в цьому велика і головна краса життя.

Рая. Ти його дружина, а я хто тепер? Хто? Що скажуть про мене, коли от такою буду ходити? Нагуляла, а женишок махнув. На два роки...

Антон. Раю! Ти... Ти... Любов моя, який я щасливий! (Хоче обняти Раю.)

Рая (відштовхнула його). Щасливої дороги вам усім..* А я... Я знаю, що зроблю. (Швидко виходить.)

Грає музика.

Антон. Хлопці... Друзі... (Крикнув.) Раю! (Побіг за нею.)

2-й шахіст. Шах... Ще раз шах...

Підходить підпилий чоловік.

Чоловік. Ви не делегація? Я з му... му...

Микола. Іди ти му... Під три чорти!

Чоловік. Ясно. Гуд бай! (Відходить.)

2-й шахіст. Ще раз шах... і, здається, мат...

Музика дужчає.

Завіса.

КАРТИНА ТРЕТЯ

Квартира Катерини Михайлівни. Вечір. Крізь вікна та у відчинені двері балкона видно вогні Києва. Прожекторами освітлені золоті бані Лаври і недалеко від них обеліск Вічної Слави ^и.

Кирило розставляє на столику бокали.

Галина. Яке це вино ви купили?