Драматичні твори полностью

Христина Архипівна. За перегородкою сидить не наш...

Аркадій. Попросіть його негайно піти.

Христина Архипівна. Добре... (Підходить до перегородки.) Товаришу секретар обкому,, завідуючий наш

іаказав вам облишити приміщення. Так що прошу.

Аркадій. Що?! Ви збожеволіли...

Назустріч Аркадію виходить секретар обкому, за ним Бублик.

Пробачте, Григорію Павловичу, пробачте. (Подає руку.) Ця санітарка завжди плутає...

Христина Архипівна (тихо). Не завжди...

Секретар обкому. Нічого, нічого...

Аркадій. Дозвольте доповісти...

Секретар обкому. Я знаю... Не гайте часу... Ви вірите Кречету?

Аркадій. Він робив складні операції, правда, не завжди вдало, але все зараз залежить від хірурга.

Терентій Йосипович. Аркадію Павловичу, не тільки від хірурга. У хворого слабе серце.

Аркадій (різко). Все залежить від хірурга, товаришу Бублик.

Терентій Йосипович. Пробачте... (Відійшов.)

Ліда. Аркадію Павловичу!

Аркадій. Пробачте... (Підійшов до неї.)

Ліда. Коли ж можна буде перевезти додому тіло тата?

Аркадій. Тільки скінчиться операція, я дам розпорядження, і ми перевеземо тіло батька.

Ліда. Я почекаю тебе тут...

Аркадій. Іди, Лідо, сядь там. (Веде її до Христини Архипівни.) Христино Архипівно, дайте крісло. (Вернувся до секретаря, обкому.)

Христина Архипівна. Зараз, зараз. (Поставила крісло коло столика.) Сідайте... Заспокойтесь... Така вже наша доля. Платон Іванович цілісіньку ніч не відходив від вашого тата і тільки вранці, коли йому трохи легше стало, поїхав додому. А вдень організм, значить, не видержав...

Ліда. Дайте мені води...

Швидко входить професор. Христина Архипівна вклоняється йому.

Професор. Халат, голубонько... Операція почалась?

Христина Архипівна. Ні! Чекаємо Кречета... (Подає професору халат.)

Професор (надіваючи халат). Дякую, голубонько, коли б такої білизни халат ти мені дала, коли я тут працював, я б тебе, стара редько...

Христина Архипівна (перебиває). Он завідуючий, скажіть йому, чому тепер у нас такі халати.

Аркадій. Прошу не шуміти!

Професор. Слухаю!

Аркадій. Я не вам.

Секретар обкому. Хто це?

Аркадій (тихо). Професор Голубович, хірург, але він давно не працює. Старий, і тут (показує на голову) не всі дома.

Професор підходить до лікарів. Всі виструнчились.

Професор. Ну... От і прийшов екзамен... Витримаємо? Мовчите?.. Розумію...

Терентій Йосипович. Борисе Аркадійовичу... (Ставить крісло.) Сідайте, будь ласка...

Професор. Молодий чоловіче, коли в лікарні надзвичайний випадок, ні один лікар сидіти не має права.

Аркадій встає.

Вас це не стосується. (Підходить до секретаря обкому.) Я вас не знаю.

Аркадій. Це секретар обкому партії.

Професор. Хвилюєтесь?

Секретар. Так...