Драматичні твори полностью

Терентій Йосипович. Зараз підемо. Стьопо, збирайся.

Входять Марія Тарасівна і Христина Архипівна.

Марія Тарасівна. Ви вже тут самі порядкуйте, а я піду до лікарні.

Стьопа. Ще рано. Зараз п’ять, а Платон Іванович вийде о сьомій.

Марія Тарасівна. Не можу я більше чекати. Христино Архипівно, коли що треба буде — Валя допоможе.

Христина Архипівна. Ідіть спокійно. Сама впораюсь. На цілу сотню готувати доводилось — і то справлялась, а тут — що...

Валя. Маріє Тарасівно, прошу вас: Платону ні слова про зустріч.

Марія Тарасівна. Та не скажу я ні слова. Кінчайте, діти, та йдіть відпочиньте.

Валя. Встигнемо.

Стьопа. Дивіться ж, Маріє Тарасівно, Платону — ні слова.

Марія Тарасівна. Добре, добре... (Вийшла.)

Терентій Йосипович. Христино Архипівно, тягніть сюди дві корзини. Пора за пивом іти.

Христина Архипівна пішла, тут же повернулась з двома корзинами

і вийшла.

Стьопо, бери одну, й ходімо.

Стьопа. Олю, може, ти підеш, а я тут Валі допоможу?

Терентій Йосипович. Вірно, ходім, Олю, пройдемось.

Валя. Стьопо, бери корзину і йди.

Стьопа. Терентію Йосиповичу, може, ви самі підете?

Терентій Йосипович. Що ти, не можу.

Стьопа. Олю, а може, ти все-таки підеш?

Валя. Стьопо, нікуди Оля не піде, ти ж мені будеш

тільки заважати. Ступай, зараз же ступай.

Стьопа (пригорнув корзину до серця, співає). Валю, ти мене не любиш, Валю, ти мене загубиш, Валю, сюди

я більше не вернусь. Прощай, прощай, прощай!..

Терентій Йосипович. Бач, Валю, справа серйозна.

Валя (у відповідь співає на мотив: «Дивлюсь я на небо»). Дивлюсь я на тебе і не розумію... Скажіть мені, друзі, за що я кохаю, за що я кохаю... дурня такого...

Терентій Йосипович. От тобі, Стьопо. Залишайся тут, бо з дурнем я принципіально йти не можу. Олю, прошу.

Валя. Ідіть зараз же, а то я і вам заспіваю, Терентію Йосиповичу.

Терентій Йосипович. Ні, ні, не треба. (До Стьопи, співає на мотив «Цветок душистых прерий».) Ходімо, друже мій, нас тут не розуміють. Ходім, ходім!

Стьопа. Ходім!

Терентій Йосипович і Стьопа (піднявши вгору корзини). Ходім.

Терентій Йосипович. Пішли.

Виходять.

Валя. Нарешті здихались. Кінчай, Олю, швидше.

Оля. Через п’ять хвилин закінчимо. Здається, все як слід?

Валя. Отут ще трохи. (Поправляє квіти.) Христино Архипівно, ми пішли!

Голос Христини Архипівни: «Ідіть, ідіть». Виходять. Входить Христина Архипівна.

Христина Архипівна. Як прибрали! І в раю, мабуть, не краще... Справдешнє життя пішло. А в дев’ятнадцятім году...

Дзвоник. Христина Архипівна вийшла; повертається разом

з Л і д о ю.

Ліда (у дорожньому костюмі). Платон Іванович дома?

Христина Архипівна. Ні, дожидаємо. Сьогодні виходить з лікарні. Ви почекаєте?

Ліда. На жаль, не можу. У мене поїзд, в сім десять.