Феєрія для іншого разу полностью

Отож вибавте мене від цих подробиць… нехай і далі сцить під себе…

— Спини їх, гей, обрубку! спини їх!

Закликаю спинити літаки! йому тільки рукою махнути!.. «фортеці» його поруху пальцем коряться… і «москіто»… кружляють навколо нього!.. і знову злітають у вись!.. і жоден по ньому не стріляє! і жодна бомба не падає на вітряк!..

Під столом справжня клоака, гики, стогони, лайно… нічого не розуміють… не бачать, яка над нами веремія… у них голови між ногами… серуть собі в руки… скупчуються, стасовуються… сплітаються, ще тісніше!.. ще клейкіше…

— Він пхається!.. от свиня! душить! нахаба!

І брррум! одне за одного хапаються…

— Волосся! волосся! відпустіть!

Перегукуються.

Потім мить тиші… пісня… знову та співає…

— Що?

Я теж можу сказати, що думаю!.. я трохи більше від неї потерпів! котра співає… і вже не можу співати! занадто болить… я — суцільний синець, усе тіло!..

— Що ти? гей, дурепо! кажи! кажи!

Я почуваюся синім, зеленим, жовтим, це від забиттів! весь час кидає від стінки до стінки! я не лізу під стіл! я дивлюся на небо! і все бачу! у мене голова неначе подвоєна від ґуль і набряків… і обидві щиколотки надбиті, достоту… не доторкнешся… уявіть собі, з третього поверху у ліфт! брррум! навіть не скрикнув… прийняв удар, авжеж! та потім, коли мене поклали, хвилина спокою, то відчув, як набухають і руки, й ноги… і всі суглоби!.. іще!.. іще!.. жодного місця на тілі, найменшого, з поштову марку, не можу торкнутися, щоб не скрикнути… і нехай стеля обвалиться, якщо хоче, і люстра відірветься, і буфет!.. і кнур Норманс із двома бабами!.. хоч більше не болітиме, і поготів!.. ми — жертви Жюля у візку! міг би йому гукнути: Жюлю, твоя взяла!.. однак він заслужив лише на люту лайку!..

— Донощик! Карабос! посіпака! диверсант!

Тому що літаки мали летіти над Коленкуром, якраз над упадиною!.. і нічого не скидати на Епінет! додому повертати… на північ! на північ!.. а він збивав їх з курсу! збивав із курсу!.. так їх направляв, що вони зударялися… вибухали… брррум! і ратрррум! зіткнення! мов зіткнення комет! ми бачили… три! чотири! шугають, петляють і брррум! зіштовхуються з усього лету!.. ми б це швидко припинили, аби Оттавіо був тут!.. кінець шарварку! але де чорти носять Оттавіо?.. чудовий друг, але що за баболюб! завжди в якоїсь між цицьок!.. а в бомбосховищах скількох полапав!.. уявіть собі! у сховищах завжди повно сідниць! уявіть! от і чекай на нього!.. з переповнених сховищ!.. і що? і що? забагато принад для Оттавіо!..

А сторожиха знову чіпляється…

— Він хоче пити, докторе!.. він хоче пити!

І Лілі…

— Бебер, Фердінане! Де наш Бебер?..

Кому що! небо не розривається, підлога не гойдається! кожному свої фантазії! манії головніше! головніше! у голові! а на додачу ота з-під столу виводить собі:

Ще фальшивіше! фальшивіше! у соль!

А я, бач, усім найбільше завинив!.. визнаю… маю особисті причини… що дав Жуляці вислизнути з рук! лайнюку на коліщатках! Жюлю! коли лежав у ліжку! у моїй милості! от тоді його б і задушити!.. сам напрошувався!.. налягти, та й поготів! не шугав би тепер на вітряку! не накликав би громів!.. і бомб на все видноколо! нічого б не було!.. з Коленкурської впадини! ні ескадрилей… десяти… ста ескадрилей… жах, що діється… скільки шалу!.. і все через Жуляку! справді! принаджує їх! зіштовхує між собою!.. я ж вам казав… казав… от і все!.. я знову торочу?.. так і буде!.. аби вітряк у танці закрутили! якби схотіли… тобто літачки! звихрили лопатями! а насправді тільки хилять… змушують до реверансів… і Жуляку, мов дзиґу, крутять, ганяють колом! забава! громового акробата! але з вітряка не звівають! хоча могли б завиграшки! але розвертаються за його знаком! пальця! коряться!.. десять… двадцять «фортець»!.. почули б ви, як хитає! жаскі вихори! вервечкою!.. молотять і ревуть!.. вас би знудило, я певен… Я й сам пішов би поблював, бо так хитає… і земля реве, і небо, і стіни, й шибки, і підлога, душу крає… це не висока психологія, а тільки мить: страшенна дурість, поза всіма межами!.. смак речей… усе гамузом!.. уже нічого не пам'ятаєте… хай йому біс! бувайте!

Не мав би я Лілі, от… і Бебера… і, мабуть, Пірама… давно пішов би сам!.. на захід! на південь! на північ!.. зоставайтеся здорові! але найжахливіше то сумління… навіть не наважуюся поблювати… тоді б полегшало! «Відвага, дисципліна, без розмов!»… обов'язок солдата у світі, де кривди, зради і неправди через край?.. підступників, циніків, задострахопудів, провокаторів повна лавка!.. і все вам, на вашу голову! старомодну, дурну, наївну! тільки Жуляка на вітряку раює! обрубок! кнур!

— Гидотник! Жан д'Арк! прокопчений! стрибай!

Та йому до лампочки всі мої заклики, тому махляру громів! тримається! зиґзаґи витинає! орієнтує! ага, пити хоче! знаки подає!

— Крутій! палій! підступник!