Ви скажете мені: це маячня у лихоманці!.. Так! Так! Звісно! але тамтам також!.. Ви ніколи не бачили того інструмента!.. Порожній величезний стовбур… відлунює, мов у соборі!.. додайте хор нічних гурманів, який проте, перекриває тваринна вакханалія кишкорвання, загризання, парування, як у двадцяти п'яти зоопарках! леви, шакали, слони, птахи в глибинах мороку!.. Ах, звуки лісу — це вам не абищо!.. мене навіть переконували, що найгучніший звук там, уночі в лісі, дає гігантський равлик-павлик! Уявіть собі!.. А я тремтів у себе в хижі від лихоманки, від триденної… крутився на «Піко»… Ви не знаєте розкладного ліжка «Піко»?.. «Піко» — колоніальне ліжко, завдяки йому ми маємо імперію!.. «Піко» клацає на всі лади!.. воно все з таких маленьких рейок, які подзенькують!.. а вашим боям сміх!.. ви теж кумедно виглядаєте! зуби, коліна, каркас, усе смикається і труситься… Є з чого боям покепкувати!.. Скрипіть! Скрипіть! Скрипіть, любасю!.. точно, як Дароносцева тачка!.. теж подзенькувальна, хіба ні? усюди подзенькування… А як вони мене везли, ті бузувіри! по брукові! та ще й по якому!.. і всі торнадо насуваються!.. отут я певен! крізь стіни бачу!.. От, мерзенні мухи! Знову ті жахи! верески тубільців і тварин, найгірші!.. весільні сатурналії, загризання в глибинах мороку!.. А ще висота лісів!.. Удесятеро… удвадцятеро вищі від венсенських дубів!.. Ото роздирання під ними!.. і воркотіння! і стогони!.. Це ще агонічніше, ніж тюрма… Несамовитіше, ніж Шарлеруа, Марна, Сен-Ґон, Нагасакі[132]!.. люди відстають від тварин… я порівнюю… порівнюю… без вагання!.. без вагання!.. звуки, котрі тримаю в голові!.. невідчепний стогін!.. він мною заволодіває до запаморочення, падаю! кричу!.. спершу витримка, характер!.. та звуки перемагають, неначе п'яний, здаюся… покиньте лави! ви скажете… ясно!.. а ескадрон?.. крик полковника сам по собі на двадцять метрів поперед знамена?.. бойове розгортання!.. шаблі наголо!
— До бо-о-о-ю-ю-ю!
Порядок ескадронів!.. «Другий! Перший!.. Третій!.. Четвертий!..»
