«Питання про створення світу належить до числа таких питань, якими цікавилась людина за всіх часів і на всіх рівнях культури… Ось чому і цикл українських легенд відкривається саме легендами про світобудову. В основу їх без сумніву покладено загальноарійський міф, що знайшов собі ясне відлуння навіть у космогонічних переказах американських індійців чипеваї; але на українському ґрунті він переплівся і з буддійськими, і з магометанськими поглядами і особливо з апокрифічними легендами, що перейшли до нас з Візантії і через Візантію» — Г. Булашев.
За українськими міфами все сталося коли «одного разу не було ще на світі ні землі, нічого, а була сама тільки вода». І «ходив Бог по тій воді…» Ось тоді Бог створив небо, землю, людей, весь світ…
У прадавньому Шумері чи не найголовнішим богом був Енлінь. У гімні говориться, що Енлінь «добрий пастор Всесвіту. Пастух, відає усім життям». А ще він «як веселка, що обіймає небо», як «хмара, що плине в піднебессі», «князь небес тільки він», його мова — священна. «Те, що з уст його — дано непорушно, що присудив він — дано навічно».
Як виявляє свою силу могутній бог? Як реалізує свої задуми?
Божественне слово Енліня — запорука порядку в світобудові, це енергія, це, власне, інформація присутня повсюди, одна з основ буття.
І в основі творення світу теж Слово.
І в основі його життя — теж Слово-бог.
Як тут не згадати християнське віровчення (пізніше за релігію шумерів
на тисячоліття) за яким — пригадуєте Євангеліє від Івана, — «спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і слово було Бог».
Так ми підходимо до іншої важливої теорії про те, що Всесвіт і все, що в ньому, створене Богом.
Ассиро-вавилонське сказання про створення світу за традицією називається «Енума еліш», що означає «Коли вгорі…»
Так ось:
Так ассирійці та вавілоняни уявляли початок світу, коли не було ще нічого, адже коли небо і суходіл не були названі, то вони реально і не існували. Світ тоді являв собою первісний хаос із якого за допомогою бога мав народитися світ матеріальний.
За Біблією до створення світу земля була порожня і тьма була над безоднею, і «Дух Божий — носився над водою». (Взагалі, в Біблії словом «земля» був означений деякий абстрактний простір).
Відомий факт: якщо зібрати міфи і легенди різних племен і народів (чи бодай їхні фрагменти, що вціліли) про різних богів і божеств, то кількість їх перевалить за тисячу!
І це лише ті божества, що збереглися в пам’яті від забуття й пітьми історії, тоді ж як насправді їх вочевидь було значно і значно більше, адже з далеких первісних часів люди свою уяву про світ і себе в ньому втілювали в образи богів та героїв.
Правда, деякі племена, наприклад, корінні племена Сибіру, не мали богів, а поклонялися духам предків, шанували тотемних тварин. Але в переважної більшості таки були боги і вони вирішували все.
Гавриїл Державін, російський поет:
Але ще раніше — на три тисячі з чимось років, — єгипетський фараон Ехнатон писав у гімні сонячному богові Атону:
