Отож було вирішено все припинити. Марла кохала Х'ялмара. В цім їй навіть не треба було себе переконувати. Х'ялмар був надто гарним, надто розумним, надто сексуальним і надто хвилюючим, щоб його не кохати. Марла постійно боялася втратити його - а яка може бути надійніша запорука втримання закоханої людини, як не страх утрати об'єкту її кохання? Марла все це усвідомлювала. Вона з усіх сил звела колишні «площини почуттів» докупи, в одну площину, і тепер сама, як велетенський тюлень на крижині, лежала на тій площині, сподіваючись захистити її від нового розшарування. Тепер уже вона не була впевнена у бодай найменшому результаті своїх намагань: площина, крижина, монолітне Марлине кохання всупереч усьому мало відображення самого себе у воді, на якій воно плавало. і лише по тій воді, як по натягнутому на п'яльця полотні, Марла могла вишивати всі ті заготовлені орнаменти з назвами «Нове життя», «Постійність», «Гармонія в коханні».
– Раз тільки гак воно й можливо, значить, так воно цікавіше… - зітхнула Марла, вже вкотре намагаючись відігнати від
себе видіння з темно-синього дзеркала. - Цікаво, чи не стукне мені в голову нашвидкоруч потрахатися з ним до того, як зроблю страшне зізнання…
Діставшись до порожньої квартири в Києві, Марла ввімкнула Sonic Youth і раптом вирішила помастурбувати. Вона відкрила файл зі своїм новим текстом, прочитала кілька рядків і розшпилила джинси. За кілька хвилин піднесла мокрі пальці до обличчя. На них біліла
Прокинувшись після тригодинного сну людиною, що знає в лице Гермеса Трисмегіста, Марла збагнула, що, якщо їй вдалося 73 пережити коктейль «Гемінґвей». страшного на світі залишилося не так уже й багато. Спочатку Марла сказала тому барменові:
– Мені абсент. Чистий.
– А як щодо коктейлів?
– Жодних коктейлів. Мені абсент. Чистий.
– А як щодо коктейлю «Гемінґвей»?
– Мені абсент. Чистий…
– А це і є абсент. Чистий. Тільки підігрітий спалюванням коричневого цукру.
– Ну, давай.
Гірших відчуттів Марлині смакові сосочки, горлянка, стравохід і шлунок не мали навіть тоді, коли вона швидкісне знищувала свої запаси віскі, з'їжджаючи з квартири.
– Апельсинчиком його, апельсинчиком! - звідкись уже здаля махав руками бармен.
– Че, Марла, плохо тебе? [6] - прокричав їй на вухо Шлля. Нормальна річ - у клубах завжди треба лементувати, навіть знайшовши найтихіше місце в кінці барного, стійла. Можна, звісно, Ще ховатися у туалеті, але і стосовно нього Марла відповіла:
– Пока нет - це був один із рідкісних випадків коли дівчинка розмовляла російською По-іншому з двома пітерцями (Ілля - та сама «звізда», з якою в Марли дивним чином заварилася дивна дружба Денис - стереотипний зсутулений програміст із вічним ноутбуком в руці нестереотипними «одной-двумя тисячами» гривень у кишені і вже геть несподіваними для програміста двома мільйонами плюс-мінус сто тисяч баксів на рахунку) порозумітися не вдавалося
– Плюс минус сто тысяч. Он не знает, сколько у него сайтов, сколько доменов и какая их посещаемость. Такой безалаберный парень. И выглядел он так же - как попало - еще два дня назад. Вот хоть одежду нормальную сходили купили.
Марла зиркнула на Дениса. Прості собі джинси і білий светерок на зворушливо-цнотливих застібках. Програміст одним словом. Він примудрявся винаймати помешкання у Києві за 800 доларів, але абсент, як і Марла, пив сьогодні вперше.
– Кстати, абсент не настоящий - сказав (уже таки сказав бо музика на мить затихла) на вухо Марлі Ілля.
– Да? - розчаровано скривилася Марла - от блін.
– Насгояшии бы так пить не вышло Там девяносто гоадусов
Марла уявила собі підігрітих дев'яносто відсотків спирту і їй зробилося сумно
– Что дальше? - бармен шпурляв склянками, інколи не потрапляючи в них із пляшок і проливаючи питво на барну стійку. Це його зовсім не кремпувало, і він хвацько витирав абсентні калюжки з під Марлиних ліктів так, що вона навіть не встигала забрьохатись.
– А теперь три текилы.
Текіла (вони попросили найкращої) виявилася дещо справжнішою за абсент. Марла мастила своє праве зап'ястя лимонним соком, посипала сІллю, злизувала це і заковтувала текілою. Власне, найбільше н впирав сам процес облизування власної шкіри.
– Ну та бо що робити, коли немає поряд дєвочки красивої?
Зате були поряд двоє відірваних, такі ж недоречні на вигляд, як і сама Марла. чуваки, був поряд кальян з яблучним куревом і якийсь підозрілий тип в окулярах, що той кальян розкурював. Марла раптом згадала, що останній відвіданий нею клуб залишився у Бангкоку. Там вона пила просто пиво. В крайньому разі, кампарі.
– Прибиваю гербарій, поливаю кампарі! - проспівала Марла.
– Что? - нахилився до неї Денис.
– Ничего! - прокричала Марла. - Здається, останні мої клубні походеньки теж ознаменувалися присутністю там росіян. Російських проституток. Чим то все закінчилося? Клуб вибухнув.
