GAME-OVER полностью

_{- Її Гірея так… Вона там сказала… Ми зрозуміли. Вона ж не знала, що це… ми — це ми… вона ж думала, що ми глюки, ну… тобто біти. І сказала. Ось!}

_{- Шана… — тільки й зміг прошепотіти вражений Рик.}

_{- Це ще не все, — вступив у розмову Чипсет, - Гірея розклала на цифру ВП. Просто на наших очах. Був ВП — і немає ВП.}

_{- Чуєш, Чипе, ось… я це… мало не забув, — Васла дістав з кишені лазерний диск, — це я зі стола… ну, як його… прихопив, коли мимо проходив.}

_{- Що це?}

_{- Ну… цей… загалом… вона з компа дістала… і кинула, а я думаю, а раптом придасться… коли ВП розкладали… ось!}

_{- Ти хочеш сказати, що коли вона ВП перетворювала на цифру, цей диск у неї в компі стояв?}

_{- Чому це… хочу? Я вже півгодини ну… говорю про це.}

_{- Ну-у-у! Васло, я тобі урочисто обіцяю, якщо це те, що я думаю, то після перемоги я поставлю в Заекранні пам’ятник твоєму Великому Чиху.}

_{- Якому такому «великому чиху»? — зацікавлено перепитали друзі, які не бачили цієї історичної події. Чипсет двома словами розповів історію з Васловим чихом і побіг діставати зі схованки ноутбук з перетворювачем.}

_{- Його чих відволік Гірею, інакше вона нізащо не залишила б цифрової копії ВП.}

_{Заклацнувши рознімач, він тремтячою рукою вставив диск у дисковод і пробіг пальцями по клавішах. Ледь чутно задзижчало, навколо грибка виник блакитний туман. Хлопці немов зачаровані спостерігали, як з нічого відроджувався господар Заекрання, могутній і непереможний, крутість неймовірна, сам Великий Процесор.}

_{Коли хмара розсіялася, поруч з грибком стояв ВП власною персоною.}

_{- Де я? Що за фокуси? — такими були перші слова відродженого ВП. - Чипсете? Поясни! — він перевів погляд на друзів. — А… біти! Значить, нічого не змінилося… Значить, Гіреї мало мого приниження й вона захотіла ще щось додати?}

_{- Дорогий шефе! Змінилося все! І це зовсім не біти, це наші друзі, які були заекранниками і яких я встиг покликати на допомогу.}

_{I Чипсет якомога коротше розповів усю історію.}

_{- Спасибі всім велике! — він подивився на Шану, яка в образі древньої бабці продовжувала спати на стільці. — Не бійся, дівчинко, усе буде добре! Ну, а Гірея…}

_{- Що ми маємо з устаткування? — запитав ВП після того, як емоції трохи вляглися.}

_{Чипсет мовчки показав на ноутбук і перетворювач. Васла акуратно розгорнув ганчірки, у які були замотані два вінчестери.}

_{- А це звідки?}

_{- Це з вашого кабінету, із розбитих комп’ютерів. Ми не знаємо, що там, та й однаково рознімач від ноутбука не підходять.}