Гетманы Украины полностью

⁹⁷ Там же. № 69. С. 130.

⁹⁸ Матерiали до iсторiï козаччини XVII вiку. Львiв, 1994 № 75. С. 99.

⁹⁹ Акты ЮЗР. Т. XV № 6. С. 254.

¹⁰⁰ Акты Московского государства. Т. П. № 1140. С. 669. ¹⁰¹ Акты ЮЗР. Т. IV № 115. С. 253; Т. XV № 9. С. 405.

¹⁰² Там же. Т. VII. № 100. С. 313.

¹⁰³ ЦНБ. Отдел рукописей. Теки Нарушевича. № II – 13707. Л..10.

¹⁰⁴Kubala L Wojna Dun. Dodatek. № LXXIV. S. 625. Ю5 Летопись Величко. Т. I. С. 426.

¹⁰⁶ ПКК, 1-е. Т. III. № LXXXV С. 374 – 375.

¹⁰⁷ ПКК, 1-е. Т. III. № ХС. С. 406.

¹⁰⁸ Акты ЮЗР. Т. VII. № 104. С. 317 – 319.

¹⁰⁹ Wojna polso-moskiewska pod Cudnowem, odprawiona za panowania krola Jana Kazimierza pod wodza Stanislawa Potockiego wojewody Kralowskiego i Jerzego Lubomirskiego, marszalka koronnego w roku Panskim 1660 // Bíblioteka historiczno-wojskowa. T. III. Warszawa. 1922. S. 92.

¹¹⁰ Litterae Nuntiorum Apostolicoram Historium Ucrainae illustranten. Ser. II. Sect. III. T. X. Romae, 1967. 238.

¹¹¹ Мы не знаем, ни чей это был сын, ни его дальнейшую судьбу.

¹¹² РГАДА Ф. 210. Ст. Белгородского стола. № 475. Л. 216 – 217.

¹¹³ ПКК. 2-е. Т. IV Ч. III. С. 182 – 188.

¹¹⁴ «Їдучи поблизу короля, кричав до поспольства, натовпу дітей, Проїжджаючи через міста й села: „Діти, діти українські! Пана свого Короля, тямте по носі великому, милостивого!“

Хоч король і ляхи сприйняли це за жарт, але ж (король) свиснув носом; З Богом і з королем обережно починай жарт, карт і костей жеребом».

¹¹⁵ Мицик Ю. Фрагмент Віршованої хронічки про Сіверський похід короля Яна-Казимира // Київські полоністичні студії. К., 2008. С. 517.

¹¹⁶ ПКК. 2-е. Т. IV Ч. III. С. 280.

¹¹⁷ Там же. № LIX. С. 270 – 272.

¹¹⁸ Там же. № LX. С. 279 – 280.

¹¹⁹ Герасимчук В. Смерть Івана Виговського // Ювіл. зб. на пошану акад. М.С. Грушевського. К, 1928. С. 206.

120 Акты ЮЗР. Т. V. № 82. С. 191.

¹²¹ Litterae Nuntiorum Apostolicoram Historium Ucrainae illustranten. Ser. II. Sect. III. T. X. Romae, 1967. 335.

¹²² Ibid. T. XI. Romae, 1967. 6.

¹²³Jerlicz J. Latopisiec ałbo kroniczka. Warszawa, 1853. T. II. S. 89 – 90.

¹²⁴Грамон Англуан. Из истории Московского похода Яна Казимира 1663 – 1664. Юрьев, 1929. С. 16 – 17.

¹²⁵ Zbor parmętraków do dziejów polskich Wyd W S de Broel Plater. (далее – Plater). Warszawa, 1859. T. IV. № V S. 138.

¹²⁶ Plater. № VIII. S. 145.

¹²⁷ Ibid № X. S. 149.

¹²⁸ Ibid.

¹²⁹ Ibid. № VI. S. 141; Грамон Антуан. С. 17 – 18.

¹³⁰ Ibid. № X. S. 149 – 150.

¹³¹Obuchowich K. F. Dyaryusz. Wilno, 1859. S. 115.

¹³² ИР Вернадского. Ф. II. № 15589. Л. 10.

¹³³ «Як і у Богуна виявилось під Новгородом,

Котрий послав до московських, щоб з одного боку закипіло, А сам з другого боку хотів влаштувати королеві-пану криваві гони, […]вдарити з усіх боків».

Мицик Ю. Фрагмент Віршованої хронічки про Сіверський похід короля Яна-Казимира. С. 521.

¹³⁴ Litterae Nuntiorum. Т. XI. № 5293. 23 – 24.

¹³⁵ Listy Jana Kazimira do Mariji Ludowiki // Kwartalnik Historiczne. 1891, cz. V. S. 22.

¹³⁶ Theatrum Europaeum. T. VIII – IX. J. Schleder, 1693 – 1699. S. 1253.

¹³⁷ Litterae Nuntiorum. T. XL № 5293. 24.

¹³⁸Chrapowίcki J. A. Diariusz. Warszawa, 1978. T. I. S. 462.

¹³⁹ Listy Jana Kazimira do Mariji Ludowiki // Kwartalnik Historiczne. 1891. Cz. V. S. 22.

¹⁴⁰ Theatrum Europaeum. J. Schleder. 1693 – 1699. T. VIII – IX. S. 1253.

¹⁴¹ Poczobut-Odlanicki J. W. Pamietnik. // Bibl. Ordyn. Krasinskich. Warszawa, 1877. T. III. S. 80 – 81.

¹⁴² «І через це тихо (Богун) був страчений, поплила кров таємним бродом». Мицик Ю. Фрагмент Віршованої хронічки про Сіверський похід короля Яна-Казимира. С. 521.

¹⁴³Подробнее об этом: Яковлева Т. Загибель ІванаБогуна. С. 139–142; Она же. Pyїнa Гетьманщини…

¹⁴⁴ Местные краеведы высказывали предположение, что могила Богуна могла быть в урочище рядом с селом Пироги (недалеко от Новгород-Северского), именовавшимся в народе «Богуны». Чайка П.В. Вороніж над Осотою. Шостка, 2008. С. 101.

¹⁴⁵Jozefowicz T.J. Kronika miasta Lwowa od roku 1634 do 1690 obejmuąjca w ogplonsci dzieje dawnej Rusi Czerwonej a zwlaszcza Historya arcybiskupstwa Lwowskiego w tejze epoce. Lwow, 1854. S. 267–268.

¹⁴⁶ Izopolskieh P.E. «Piesni i Skazki ukrainski», Badania podan ludu // Atheneum. 1843. № I. S. 26.

¹⁴⁷Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. С. 13.

¹⁴⁸ Бывшее Суворовское училище.

Петро Дорошенко был человеком глубоких и искренних убеждений, одержимый своей целью единого гетманства. Его можно назвать одним из самых бескорыстных гетманов Украины, ведь собственные интересы и власть он ценил значительно меньше общественных идеалов. При этом Дорошенко представляется весьма противоречивой и трагичной фигурой. Его судьба – яркий пример того, как благими намерениями может быть вымощена дорога в ад.