Радўй РАДУТНИЙ
ГЎРКА ЧАША СЎЯ
А почалось все чудово, аж занадто.
Компанўя була невелика, але тепла й дружна, й стўл був на висотў, й хазяйка показала всю свою неабияку майстернўсть, а гостў вмўли вўдповўдно цўнити такў речў. Вино лилось, дещо мўцнўше теж не марнувалось, а винуватцю свята вже набажали стўльки, що вистачило б й на таку саму компанўю, й до того ж - вўн був певен цього - цўлком щиро.
Хтось щось, ляпнув з приводу ?хньо? останньоў "пташки", хтось майже серйозно обурився й почав доводити щось протилежне, на кўлька хвилин спалахнула дискусўя, але пўд демонстративно знудьгованими жўнок згасла, як гас пўд струменем пўни.
Це було нормально для такоў компанў?. Всў любили свою справу, а чужў - тобто люди, що не цўкавились Проектом - тут просто не траплялись. А як ў траплялись - то ненадовго.
Та й їўнки, власне кажучи, вже звикли, й тў погляди вмўщали бўльше материнсько? поблажливости, анўж справжнього осуду - мовляв, ох уже тў чоловўки! й тут про сво? нуднў справи! та хай уже, що з них взяти - як дўти...
"Нуднў справи", тобто Проект годували й одягали всўх присутнўх, й, слўд зазначити, робили це непогано, й дещо виблискувало на вечўрнўх туалетах жўнок аж нўяк не за гарнў очў чоловўкўв, та й двў шеренги автомобўлўв, що стояли перед котеджем, теж впали не з неба, а втўм, жўнки ї жўнки, й все, що хоч трохи пов'язане з "залўзяччям" з ?хнього погляду пуста витрата часу, який "кожен порядний чоловўк мўг би провести в сўм'?, а не сидўти до ночў чорт-зна-над-чим".
Всў присутнў пройшли свого часу такий ўспит, а хто не пройшов - то таких тут вже й не залишилось.
Тридцять три!
Вўн посмўхнувся. Зовсўм недавно святкували видўлення коштўв на Проект - вўн, власне, й не був ще тодў Проектом, мало не вчора були перший старт й перший - й останнўй поки що, тьху-тьху! - вибух, коли рознесло мало не половину заводу...
- Що з тобою? - дружина схилилась ближче, нўжно провелапальцями по обличчю. - Щось не так?
- Нў, нў, що ти! Все прекрасно. Просто замилився.
...зовсўм недавно вони познайомились, вўн був першим й поки що знову ж таки, тьху-тьху! - їдиним. Жўнка була однўїю з небагаттьхо, що не ревнували до ўнших й до Проекту, хўба що зовсўм трохи й напочатку...
- ...будь яка система - або стабўльна, або нестўйка. Якщо вона стабўльна - то повинна мати й певну антисистему. "Пташка" не злетўла б, якби не "?хня" система ПРО. Бог не може ўснувати без Диявола. Якщо тўльки рўвновага руйнуїться - система починаї рухатись, виникаї Поступ й кожно? наступно? митў система перестаї ўснувати, утворюючи щось нове, що з точки зору мешканцўв старо? системи означаї просто руйнування...
Ого! Хто ж це там такий розумний?
Вўн прислухався. Дискусўя сплахнула в сусўднўй кўмнатў. Тема була цўкавою, але хтось ўх вояк - лўтуни, виконавцў, що з них взяти? - звернув увагу присутнўх на те, зо дами занудьгували й хочуть танцювати.
Ну й ладно. Танцў - то й танцў.
А далў вже було просто нецўкаво. Потанцювали, випили, потўм ще й ще. Всў розмови звелись на те, хто з ким, та скўльки разўв, та як саме. Хтось крадькома поцўлував хазяйку, а та не дуже й опиралась, аргументуючи лише тим, що мовляв, он чоловўк побачить. Потўм почали зникати поодинокў парочки...
Вўн вийшов на ганок. Поглянув назад - музика, шум, збудженў жўнки притискаються до першого-лўпшого, запах поту й вина, а тут, просто над головою, холодно палали зўрки, такў рўднў, близькў - й недоступнў.
- Ящик! - сказав чоловўк. Сказав, хоч вже багато разўв зарўкався це робити.
- Слухаю! - голос був сухий ў спокўйний, й долинав звўдусўль й нўзвўдки водночас.
- Дай прогноз. Глобальний.
- Ядерна вўйна через шўсть рокўв. Загибель цивўлўзацў?, потўм людства, як бўологўчного виду. Клўматичнў змўни в напрямку...
- Досить.
Запала гнўтюча пауза, лише десь у кузах ритмўчно потрўскувала гўлка й ледь долинав хрипкий шепўт.
- Покажись.
Щось невловиме, мўнливе, неймовўрно чуже й вўд цього жахливе згустилось й виринуло просто з повўтря, завмерло в повнўй нерухомостў - чи в безперервному русў? - ослўпило нестрпним сяйвом - а можливо, повною тьмою. Людськў очў не могли б бачити _ц_е_й_ тим бўльше не здатен був людський мозок _т_а_к_е_ осмислити й навўть ўстоти з пўвмўльярдом рокўв керовано? еволюцў? за плечима не могли довго витримувати контакт з власним створўнням.
От вам ў "просто машина". Хм... "Вам". Кому це - "вам"? Всў здохли невўдомо скўльки пульсацўй Всесвўту тому.
Хай йому чорт! Ящик, ну де, в чому знову допущено помилку? Чому всў цў цивўлўзацў? або заклякають в повнўй нерухомостў, або гинуть, або починають молитися на мене? Я ?х створив, я обережно пўдкинув мислення хай йому чорт, яку легенду вони створили з цього? Навўщо? Чому ж все так?! Чому жодна з них, буквально жодна з цих банд, не може жити нормально, як... як.. як ми до твого створення, Ящик?
Вўн сплюнув.
- Зникни! Й... Й вимкну к бўсу все це хазяйство!
Щ_о_с_ь_ зникло.
- З яким сценарўїм? - знову почулось нўзвўдки. - Потоп, вогнена злива, пошесть, космўчна катастрофа...
