Я...я звелів приготувати карету,— пояснив Джоз.— І... і поштових коней. Ісидор пішов по них.
Чого це вам заманулося кататися вночі? — запитала жінка.— Хіба Емілії не краще полежати? Я її щойно вклала.
То підійміть її,— мовив Джоз,— вона повинна встати, чуєте? — Він аж тупнув ногою.— Кажу ж вам, що я д замовив коні. Всьому кінець, і...
І що? — запитала місіс О’Дауд.
Я їду в Гент,— відповів Джоз.— Усі їдуть, знайдеться місце й для вас! Ми вирушимо за півгодини.
Майорова дружина глянула на нього безмежно зневажливим поглядом.
Я не рушу з місця, поки О’Дауд не скаже мені, куди їхати. Ви собі їдьте, містере Седлі, якщо хочете, а ми з Емілією, звичайно, залишимося. Вона поїде! — сказав Джоз і знов тупнув ногою. Місіс О’Дауд, узявши руки в боки, стала в дверях спальні.
Ви хочете відвезти її до матері? — запитала вона.— Чи самі квапитеся до матусі, містере Седлі? До побачення і щасливої дороги, сер. Bon voyage, як вони тут кажуть, і послухайтеся моєї поради: поголіть вуса, бо вони вас доведуть до біди.
От чорт! — застогнав Джоз з люті, страху й приниження.
Тієї миті зайшов Ісидор, також розлючений, Pas de chevaux, sacrèbleu! — зашипів він.
Усі коні були в дорозі. Того дня в Брюсселі не тільки Джоз піддався паніці.
Але страхові Джоза, і так уже великому й дошкульному, судилися дійти майже до крайньої межі того ж таки вечора. Ми вже згадували, що покоївка Поліна мала son homme à elle в лавах армії, яка вирушила назустріч імператорові Наполеону. її коханий був бельгійським гусаром родом із Брюсселя. Військо цієї нації виявило в тій війні все що завгодно, тільки не хоробрість, і молодий Ван-Кутсум, Полінин обожнювач, був надто добрим солдатом, щоб не послухатися наказу свого полковника тікати з поля бою. Коли гарнізон стояв у Брюсселі, молодий Регул (він народився в революцію) не відчував тягаря служби і майже весь свій вільний час бавив на кухні в Поліни. Кілька днів тому він попрощався з заплаканою коханою, набивши собі кишені та ранець всілякими смачними речами з її комори, і вирушив у похід.
Тепер для полку Регула похід уже скінчився. Він входив у склад дивізії під командуванням принца-наступника Оранського, і якщо брати до уваги довжину шабель та вусів і добротність мундирів та спорядження, то Регул і його товариші були найкращим загоном, яких будь-коли скликали на збір військові сурми.
Коли Ней кинувся на передові загони союзних військ і почав штурмувати одну позицію за другою, поки поява головного корпусу британської армії, що прибув із Брюсселя, не змінила становища в битві під Катр-Бра, ескадрони, серед яких був і Регул, відзначилися великою активністю у відступі перед французами: їх послідовно вибивали з однієї позиції на іншу, яку вони, з свого боку, дуже квапилися зайняти. їхній відступ затримала тільки британська армія з тилу. Отже, вони змушені були зупинитися, і ворожа кавалерія (кровожерне завзяття якої не можна засуджувати дуже суворо) мала нарешті можливість зіткнутися з хоробрими бельгійцями; але ті воліли краще зустрітися з англійцями, ніж з французами, і, швидко обернувшись до них спинами, промчали крізь англійські шеренги й розпорошилися хто куди. Полк перестав існувати. Його ніде не було. Він не мав штабу. Регул опам’ятався, коли вже мчав верхи за багато миль від поля бою, зовсім самітний. То де ж він мав шукати прихистку, як не на кухні у відданих обіймах Поліни, якими вона його так часто зустрічала?-Близько десятої на сходах будинку, де Осборни, як заведено на континенті, займали один поверх, почувся брязкіт шаблі. Потім почувся й стукіт у кухонні двері, і Поліна, яка щойно вернулася з церкви, мало не зомліла зі страху, коли, відчинивши, побачила стомленого гусара. Він був такий блідий, як опівнічний драгун, що приходив тривожити Леонору. Поліна була б зойкнула, якби не боялася, що з’явиться господар і побачить її приятеля. Тому вона стримала крик, завела свого героя до кухні й заходилася пригощати його пивом та найкращими шматками з обіду, якого Джоз так і не з’їв. Гусар довів, що він не примара, убгавши в себе велику кількість м’яса й пива, а жуючи, розповів історію своїх злощасних пригод.
їхній полк, мовляв, виявив дивовижну відвагу і якийсь час стримував натиск усієї французької армії. Але врешті їх перемогли, як на цю пору уже й англійську армію. Ней знищував кожний полк, з яким стикався. Бельгійці марно пробували втрутитись і припинити різанину англійців. Брауншвейзьці розгромлені, а їхній герцог убитий. Це була безладна débâcle . Регул намагався втопити в пиві своє горе з приводу поразки.
Ісидор, що також зайшов до кухні, вислухав усю цю розмову й побіг передати її своєму господареві.
Всьому кінець! — гукнув він Джозові.— Мілорда герцога взято в полон, герцога Брауншвейзького вбито, англійська армія тікає хто куди, врятувався тільки один чоловік, і він тепер сидить на кухні... Підіть послухайте його самі.
