Ім'я Рози полностью

Йоан XXII (спр. ім'я Jacques d'Euse de Cahors, бл. 1249-1334), Жак Кагорець - Папа Римський (1316-1334). В романі досить детально описано його правління. Син шевця, він викладав канонічне і цивільне право в Кагорі та Тулузі. Ставши Папою, одразу взявся переслідувати спіритуалів. Запровадив прямий продаж повних індульгенцій за гроші.

Йоан із Солсбері (Johannes Saresberiensis, 1115-1180) - англійський філософ-схоласт. Навчався в Парижі, згодом став єпископом Шартрським. Був приятелем св. Бернарда з Клерво.

Йоахим да Фйоре (Калабрієць) (Joachim Floris, бл. 1135- 1202) - настоятель монастиря у Флорі (Fiore), в Калабрії, богослов, автор містичних творів. Він розвинув хіліастичне вчення про три царства (від сотворення світу до його кінця): перше царство, Отця, почалося від сотворення; друге царство, Сина, почалося від Христа; настання третього царства, Святого Духа, він пророкував на кінець XIII ст. Тоді на землі мало запанувати всезагальне щастя, а люди мали досягти прямого контакту з Богом. Він вважав, що церква зазнала крайнього зіпсуття, а тому з настанням нового царства вона повинна поступитися місцем новій церкві праведників, яка відречеться від земних благ і поверне собі духовну чистоту. Його вчення справило величезний вплив на тодішні єретичні і ортодоксальні течії в католицизмі. Дехто цю нову церкву праведників ототожнював з францисканцями. Хоч багато його тез на той час церква засуджувала, Данте поміщає його до Раю, в коло мудреців.

Йоахиміти - послідовники Йоахима да Фйоре; проголошували пришестя «доби Святого Духа», який покладе край хаосові. Здійснили значний вплив на пізніші єретичні рухи, зокрема на гуситів.

Капелла, Марціян (Martianus Minneius Felix Capella, V ст.) - пізньоантичний письменник, родом з Африки, жив у Карфагені. Автор енциклопедичної праці «Сатирикон» на тему семи вільних мистецтв.

Капітула(лат. capitulum) - у католицьких духовно-лицарських і чернечих орденах, колегія керівних осіб ордену.

Карл II Лисий (Carolus Calvus, 823-877) - король західно-франкського королівства, імператор з роду Каролінгів.

Катари (від гр. katharos, чистий) - послідовники поширеної в Західній Європі XI-XII ст. єресі, спорідненої з богомильством; проповідували аскетизм, не визнавали церковної ієрархії. В XIII-XIV ст. катари були знищені інквізицією. Вчення катарів покладено в основу єресі альбігойців.

Катон, Марк Порцій Старший (Marcus Porcius Cato, 234-149 до Р.Х.) - римський громадський діяч, оратор і письменник; ревний захисник давньоримської звичаїв і строгого патріархального укладу.

Квінтильян (Marcus Fabius Quintilianus, бл. 35-100) - видатний римський педагог і оратор, серед його учнів були Тацит і Пліній Молодший. Автор трактату «Виховання оратора» (Institutio oratorio).

Келар - монах, що відає господарством монастиря.

Кипріян, св. (Thascius Caecilius Cyprianus, бл. 248-258) - християнський письменник, єпископ Карфагенський, мученик. «Вечеря Кипріяна» не має до нього жодного стосунку.

Клара з Монтефалько (Chiara di Montefalco, 1275-1308) - італійська свята, містик, черниця монастиря Святого Хреста в Монтефалько.

Климент V (спр. ім'я Bertrand de Got, 1314) - Папа Римський (1305-1314), переніс апостольський престол до Авіньйона, започаткувавши так званий «авіньйонський полон». Головував у 1311-1312 pp. на В'єнському соборі, скасував орден тамплієрів, підкорившись Філіпові V. Данте у Божественній комедії поміщає його у пекло серед святокупців.

Климент Александрійський, Тит Флавій (Clemens Alexandrinus, бл. 150-215) - християнський письменник і богослов, перебував під впливом грецької філософії, зокрема Платона та стоїків, був близький до гностицизму, тому багато хто висловлював сумнів у його ортодоксальності. Його метою було через раціональне осмислення тайн християнської віри привести людину до істинної «гнози», тобто стану духовної досконалості.

Клюні (Cluny) - у цьому бургундському місті 910 р. засновано славнозвісне абатство бенедиктинців - центр чернечої реформи (суворе дотримання монастирського статуту, централізація, підпорядкування філіальних чернечих орденів). Клюнійський чин - відгалуження бенедиктинського органу.

Коломбан, св. (Columbanus, бл. 540-615) - ірландський чернець, проповідник християнства серед германців, заснував у Європі низку монастирів, які стали визначними центрами середньовічної вченості.

Контрфорс (від фр. contre-force - протидіюча сила) - вертикальний виступ стіни, призначений для збільшення її міцності і стійкості; поширений в середньовічній архітектурі.

Країна Кокань - за середньовічними легендами, казкова країна достатку.

Крайземна Туле(лат. ultima Thule) - стародавня назва таємничих земель на далекій півночі.