Пунт — пункт («це перший пунт»; «це другий пунт»).
П у с т є к — пустун, шибеник («такий пустєк, що хату догори ногами здоймає»).
Путерія — міць, сила, дужість («чекаю, аби воно <дитина> убралоси в силу, аби путерії набрало»).
Пуцувати — чистити.
Пушка — пучка, дрібка.
Рабівник — грабіжник, злодій.
Р а д н и й — обраний односельцями член громадської ради села.
Раднійше — з більшим задоволенням, радістю.
Р ан т у х — (дешеве) тонке (біле) полотно; намітка; лантух.
Р а т а — частина сплачуваного боргу.
Ратиці вівернути — вмерти.
Рахмане, рахмани — міф. праведники, що, за уявленнями русинів, жили під землею, весь рік постилися і їли лише на Великдень.
Р е в е р е н д а — сутана.
Ревне — 1) ретельно, старанно; 2) щиро, зворушливо; 3) гірко, сумно, болісно; 4) рясно, густо; 5) ревниво.
Регула — правило.
Резиґнація — цілковита покірливість долі, (само)зречення («вона, як бідна милосердна сестра, з сумом і резиґнацією хоч чим-тим хотіла помогти нещасливим раненим»).
Рейвах — галас, гармидер.
Реперація — операція.
Репухатий — гладкий, череватий (зневажл.).
Речинець — строк, термін.
Решетина — свиняча пошесть.
Решта — кінець, по всьому («не моє — та й решта!»).
Рєд — уряд, провід; також: рядок («спишу, як у книжці, такими синіми рєдами»); порядок («тепер межи людьми нема рєду»); порядкування («ти мені не давай рєд у мої хаті»).
Рзати — іржати.
Ригороз — державний іспит на здобуття вченого ступеня.
Ринський — дві австрійські крони.
Риншток — рівчак для стікання дощової води.
Рискаль, рускаль — лопата, заступ.
Р и х т — право («ніхто до того рихту не має» — це нікого не стосується; буквально: ніхто не має права втручатись).
Рихтіг — справді, дійсно (нім. гісМі§).
Риципка — рецепт на ліки.
Різка (вода) — холодна («як різка вода в новий збанок»).
Ріхтувати — тут: 1) залякувати, починати бити («пана ріхтуеси знов на іншу моду; люшні не показуй, бо вмре відразу, але пужівном настраш»); 2) бити («стару за старі прошивки добре виріхтувати»); 3) обслуговувати («Марійка добре нас ріхтує»).
Розв’єзати (сон) — розтлумачити.
Розв’єзок — пояснення, тлумачення («дай мені розв’єзок на сон»).
Розвій — розвиток.
Розводити — заспокоювати, розраджувати.
Розволочувати — розбещувати, привчати волочитись («він нам діти розволочує»).
Розвора — жердина, якою подовжують віз («ходив поперед ворота з куснем грубої розвори»).
Розгорнений — роздягнутий, голий.
Роз’їсти — тут: загризти («якби ті де пес надибав, та й би роз’їв»).
Розказ — наказ, розпорядження.
Розкидають гроби — тут: розкопують могили (з метою ексгумації та розтину загиблих).
Розколібина — щілина, тріщина, розколина.
Розпосочити — потовкти, розтрощити; побити («на винне яблуко бих розпосочив»).
Розпукатись — розчахнутись («камінь, та й розпук би си із жєлю»); «розпукалася від кашлю» — кашляла, мало не луснула.
Розтручувати — розштовхувати, розганяти.
Розтулок — думка, розум («дав мені Бог такий розтулок у голові»).
Розфурєти — розкидати, розметати.
Розчіканий — пошматований.
Рубець — також: складка; шов; крайка (вузенька щільно виткана смужка по краях тканини, нерідко з іншої, грубішої пряжі).
Руй — мовчи (нім. гиЬе! — тихо!).
Р у м у н к а, р о м у н к а — румунська горілка.
Р у н т а т и — непокоїти, руйнувати, рушити, зачіпати; брати, красти.
Руснак — те саме, що русин (самоназва галицьких українців).
Рутенствувати — тут: поводитись, як за звичай, «по-рутенськи» (зневажл.).
Р у т е н с ь к и й — також: взагалі русинський, західноукраїнський.
Рутенці — за словами Франка, спільна назва частини освіченої, проте міщансько-буржуазної русинської інтеліґенції; тип місцевих (зокрема гуцульських) суспільно-політичних опортуністів.
Ряд — також: уряд, влада (див. Рєд).
Саля — зал.
с а м а н а т и — скидатись на кого («саманає на анархіста»).
с а м о л і в к а — одноголосний церковний хоровий спів.
с а р а к а — бідак, бідолаха.
Сардак, сардачина, сердачина — свита з грубого сукна.
с в е р щ о к — цвіркун.
с в и д о в и й — трохи недостиглий, недоспілий.
с в і д і м — свідомий («темний і не свідім»); обізнаний з чогось, знаючий щось («Богу душу винен і нічо не свідім!»).
с в і т и л о — ліхтар («дорогами тисячі світил в один шнур понасилювані»).
Світити (поле) — святити.
с е к в е р т а н т — збирач податків («ще не находивси такий секвертант, аби що з него стєг за податок»).
Сес, сесі, сеся — цей, ці, ця.
Си — відокремлена зворотна частка: -ся, -сь («най пан Ббог твоїм дітем годить, де си поступ’ють»; «та ще снив ми си недавно»; «най си діє, що хоче»; «зібрав я си та й іду»).
Сидіти через город — бути сусідою через город.
Сикати, сикнути — бризкати, бризнути.
Синя книжка службова — тут: посвідчення особи, яке видає сільський староста (війт) селянину, котрий залишає село.
С и ц е — так («сице рекомою» — так званою).
Сінник — матрац, набитий сіном або соломою.
Січкарня — соломорізка.
Сішки — стовпчики, на яких ставляться піч і лави в хаті.
С к а з и — огріхи (при оранні поля).
Скаменюшник — різновид чорта (назва походить від прокльону: а був би ти скам’янів!).
Скаправіти — загноїтись, закиснути — про очі («ти читаєш у книжках, аж скаправів-єс»).
