Перше видання повісті «Кандід» з’явилося у Женеві в лютому 1759 р. як переклад з німецької доктора Ральфа. Вольтер спочатку заперечував своє авторство, оскільки повість дістала гострий осуд женевської влади: було прийняте рішення про спалення книжки рукою ката.
Відрікаючись од повісті, Вольтер підшукував для неї підставних авторів — активного літератора першої половини XVIII ст. Шевальє де Муї, певного пана Дешаля, людину ерудовану, схильну до дотепів, і, врешті, особу повністю вигадану, якогось Демада. Своє авторство Вольтер приховував і в листах 1759 р. до братів Крамерів, які видали повість, і до свого приятеля пастора Якова Верна.
Та вже незадовго Вольтер визнав своє авторство, повість дістає низку наслідувань, переробок і продовжень. Імена персонажів стають загальними, а окремі вислови — крилатими.
1761 р. Вольтер зробив деякі незначні зміни в тексті «Кандіда», готуючи повість для нового видання.
1 ...звали його Кандідом... — Кандід — від лат. candidus — щирий, правдивий.
2 Панглос — наймення, утворене від грецького «пан» (усе) і «глосса» (мова). Тут: у розумінні — «всезнайко».
3 ...викладав метафізико-теолого-космологонігологію... — жартівливий перелік елементів далекої від реального життя схоластичної науки, що нею захоплюється Панглос.
4 ...немає чину без причини... — натяк на детермінізм Лейбніца.
5 «Доведено, — говорив він, — що речі не можуть бути інакшими...» — пародія на апріорний спосіб доказів, характерний для філософського методу Вольфа, послідовника Лейбніца.
6 ...носи створено для окулярів... — Вольтер висміяв детермінізм у своїй праці «Основи філософії Ньютона» (1738).
7 Вальдбергоф-трарбкдікдорф — назву цього міста Вольтер склав із окремих німецьких слів (Вальд, бер, гоф, дорф) та набору безглуздих звуків.
8 ...двоє людей, одягнутих у блакитне. — Тобто в однострої прусських вербувальників; під болгарами Вольтер розуміє пруссаків.
9 ...та й зростом підходить... — Прусський король Фрідріх-Вільгельм І (1688—1740) комплектував своє військо солдатами високого зросту. За його наказом високих чоловіків хапали просто на шляхах і навіть викрадали із сусідніх князівств.
10 Діоскорид — відомий старогрецький лікар (ІІ—І ст. до Р. Х.), автор багатьох медичних трактатів.
11 ...пішов війною на короля аварського. — Авари — народ, що колись населяв Середньодунайську низовину перед приходом угрів. Тут, як алегорія, — французи.
12 Те Dеит (лат.) — «Тебе, Господи, хвалимо», католицька молитва.
13 Цей промовець прошив його поглядом... — протестантський священик.
14 Анабаптисти — християнська секта, що заперечувала охрещення немовлят, уважаючи, що хрестити можна тільки дорослих. За часів Вольтера анабаптисти мали право вільного перебування в Голландії.
14 ...коли б Колумб не схопив на одному із американських островів цієї хвороби... — Про походження сифілісу багато дискутували в Європі у XVIII ст. Вольтер цікавився цим питанням і трактував його у низці своїх творів, переважно ґрунтуючись на праці Жана Астрюка «Трактат про венеричні хвороби» (1734).
15 Двадцятичотирьохфунтові гармати — гармати, які стріляли 24-фунтовими ядрами.
16 Я міг би поставити на рахунок ще й банкрутів та суд, що відбирає добро в банкрутів і тим ще більше руйнує кредиторів. — Очевидно, натяк на банкрутство Самуїла Бернара, внаслідок якого Вольтер втратив 8 тисяч ліврів.
17 А priori (лат.) — на підставі теорії.
18 ...земля під ними затремтіла... — Землетрус в Лісабоні 1 листопада 1755 р. спричинив велике руйнування міста і загибель 30 тисяч його мешканців.
19 ...народився в Батавії... — Батавія — давня назва Голландії.
20 ...я чотири рази топтав розп’яття в чотирьох японських селах... — У XVIII ст. Японія підтримувала торговельні стосунки лише з однією європейською країною — Голландією. Японці, які поверталися на батьківщину після відвідин голландських портів в Індонезії, були змушені привселюдно топтати розп’яття як свідчення того, що їх не навернули у християнство. (Християнство в Японії було заборонене 1587 р.) Вольтер переніс цей обряд на голландського матроса, який побував у Японії.
21 Урядовець інквізиції — чиновник інквізиції, який арештовував звинувачених.
22 Прекрасне аутодафе — таке аутодафе справді відбулося в Лісабоні 20 червня 1756 р.
