Комедії полностью

Переклад Андрія Содомори

© Арістофан, 425 до Р.Х.

© А. Содомора (переклад), 1980

© Й.Кобів (примітки), 1980

Джерело: Арістофан. Комедії. Х.: Фоліо, 2003. 512 с. [Бібліотека світової літератури. Том 05]. С.: 19-82.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003

ДІЙОВІ ОСОБИ

Дікеополь, хлібороб.

Амфітей.

Окличних.

Афінські посли.

Лже-Артаб, посланець перського володаря.

Теор, посол.

Хор старих ахарнян.

Дочка Дікеополя.

Слуга Евріпіда.

Евріпід.

Ламах, воєначальник.

Мегарець.

Дві дочки мегарця.

Донощик.

Беотієць.

Нікарх, другий донощик.

Слуга Ламах а.

Селянин.

Дружка молодого.

Вісник.

Особи без слів:

посли, євнухи,

фракійські найманці,

жінка Дікеополя,

подруга молодої,

раби, танцюристки, флейтисти.

ПРОЛОГ

Дія відбувається на Пніксі, площі для народних зборів.

Першим входить селянин Дікеополь.

Дікеополь

Не раз, бувало, смуток дошкуляв мені.

Щось раз, од сили двічі - радість трапилась.

А прикрощами в очі, мов піском мело.

Стривай, коли ж то й справді я веселим був?

Ага, згадалось: ще тоді, як виблюнув

Клеон наш п'ять талантів. То-то втішивсь я!

їй-богу, як ніколи. Тож за подвиг цей,

Еллади гідний, полюбив я вершників.

Зате пройнявся гнівом по-трагічному,

10 Коли, розкривши рота, я Есхіла ждав,

А вчув: «О Теогніде, ти свій хор веди!»

Тоді-то, пам'ятаю, аж трясло мене.

Та вже як після Мосха Дексітей заграв

На флейті беотійській - вдруге рад я був.

Недавно ж мало шиї не скрутив собі,

Коли Херід-співака наче з шкури ліз.

А все ж, відколи милом я вмиватись став,

Ніщо, повірте, в очі не в'їдалось так,

Як той Пнікс безлюдний, хоч і мав би він

Кишіти людом у ту пору вранішню.

На площі галас. Од шнура червоного

Усяк свій бік рятує. Метушня кругом. [21]

Не видно лиш пританів: може, сплять іще.

А потім, мов шалені, ринуть купами,

Вовтузяться, штовхають один одного,

Щоб сісти в першій лаві. А на мир тоді

Начхати їм. О місто, де рятунок твій?

А я тут - спозаранку. Сам-самісінький.

Сиджу, мов дурень: звісна річ, нудьга бере.

30 Соплю, верчусь, гикаю, волоска скубну,

Про щось міркую, щось там підраховую.

Думками ж я - на полі. Спраглий спокою,

Клену те місто, мрію про село своє.

Там гендляра не чути: «Ось вугілля вам!»,

«Кому олії, оцту?» - бо й купців нема:

Що треба, те й беруть там, не купуючи.

Ото рішив я нині, як ішов сюди,

Заткати рота всякому промовцеві,

Як тільки не про мир він говоритиме.

40 Та ось притани, опівденні птиці, йдуть.

А що, чи не казав я? Глянь, як кожен з них

До перших лав одразу проривається.

Окличник

Вперед проходьте!

Проходьте всі на площу, де посвячено!

Вбігає Амфітей.

Амфітей

Вже почалося?

Окличник

Хто промовить?

Амфітей

Я б хотів!

Окличник

Ти хто?

Амфітей

Звусь Амфітеєм.

Окличник

Ну й оказія!

Ти бог, виходить? [22]

Амфітей

Амфітей, Деметри син

І Тріптолема, сина мав, Келеєм звавсь.

Келей той, дід мій, в парі з Фенаретою

50 Лікіна породили. Я ж - Лікіна син.

Тому всевишні лиш мені довірили

Зі Спартою миритись... Але й богові

Здались би гроші, на дорогу, їх, однак,

Не видають притани.

Окличник

Ну ж бо, лучники!

Амфітей

Келею, Тріптолеме, поможіть мені!

Вартові проганяють Амфітея.

Дікеополь

Притани, цим ви кривду зборам чините.

Нащо того прогнали, хто нам мир хотів

Укласти, а щити всі - на стіну прибить!

Окличник

Сиди-но мовчки!

Дікеополь

Далебі, кричатиму,

60 Аж поки справи миру не порушите.

Окличник

Посли вже повернулись од володаря.

Дікеополь

Володаря? Якого? Хай їм грець усім -

Отим послам-хвалькам-базікам-павичам!

Окличник

Замовч!

Входять посли.

Дікеополь

Ну й нарядились! От так Персія! [23]

Посол

Ви нас було послали до володаря,

За Евтімена-архонта, з оплатою

Дві драхми денно...

Дікеополь

Кляті, все процвиндрили!

Посол

Було нам важко на полях Каістрія,

Під тінню балдахінів знемагали ми,

70 Обклавшись подушками, натрясло ж таки

На колісницях.

Дікеополь

Ну, а я лежав собі

Під насипом у смітті та й біди не знав.

Посол

В гостях ми вина різні хоч-не-хоч пили,

Незмішані, солодкі; кухлі ж сяяли

І склом... і злотом...

Дікеополь

Гей, Афіни, чуєте?

Посли ці туполобі вас на глум беруть.

Посол

Того лиш за людину мають варвари,

Хто їсть і п'є без міри, той в пошані там.

Дікеополь

(вбік)

У нас же - товстозаді та розпусники.

Посол

80 По трьох роках прийшли ми до володаря,

Та він із військом по потребі вирушив

На злотоверхі гори й вісім місяців

Сидів там гордо...

Дікеополь

Й підтиравсь не кваплячись? [24]

Посол

Аж повня заясніла, він тоді лише

Додому повернувся і запечених

Биків на стіл подав нам.

Дікеополь

Що? Запечених...

Биків? Та хто видав це? Ну й брехун же ти!

Посол

А ще дали нам птицю, в разів зо три щось

Жирнішу, ніж Клеонім, - півнем звуть її.

Дікеополь

90 Тому ти на дві драхми так розпіявся.

Посол

Ми нині Лже-Артаба привели до вас,

Цареве око.

Дікеополь

Хай би ворон виклював

Це царське око і посольське теж при нім!

Окличник

Цареве око.

Входить Лже-Артаб в оточенні євнухів.

Дікеополь

О Геракле, владарю!

Мов корабель той суне... Що ж ти око те

Так вирячив, чи, може, мис обходячи,

Пливеш у гавань? Замість вій - шнури висять.

Посол

Скажи-но, Лже-Артабе, що афінянам

Володар твій сьогодні сповістить велів?

Лже-Артаб

І артамане Ксаркса сатра артана.

Посол

Второпали щось? [25]

Дікеополь

Я - анічогісінько.

Посол