Фолкнер — письменник нелегкий для читання. Адже недарма навіть на своїй батьківщині він довгі роки вважався «письменником для критиків», його творчість просякнуто символікою, його фрази складні й заплутані, його герої незвичайні. Але це не навмисні ускладнення. Техніку письма продиктовано тут художницьким світоглядом автора, традиціями американської національної літератури. Єдність з природою, характерна для улюблених героїв Фолкнера, сильні пристрасті, якими вони керуються у своїх вчинках, — все це дуже нагадує образи, які вимальовуються перед нами з творів американських романтиків.До того ж «Крадії» можуть бути для читача найкращим запрошенням до країни Йокнапатофи. Тут знаходимо весь суспільний спектр Фолкнера — білі й негри — і десь окрайцем на далекому історичному тлі індіяни-чикасо, перші поселенці на цій землі, білі аристократи й білі злидарі, селюки й городяни, диваки й ділки, діти й старі.
William Faulkner
The Reivers
Translated into Ukrainian
Вільям Фолкнер
Крадії та інші твори
Видавництво художньої літератури «Дніпро»
Київ—1972
Передмова Тамари Денисової
Переклад з англійської
Київська книжкова фабрика
И(Амер.)
Ф75
7—3—4 / 394—71М
Видатному американському письменникові Вільяму Фолкнерові довелось докласти багато зусиль, аби оберегти від запопадливої до сенсацій буржуазної публіки свої болі, радощі, уподобання — все, що становить особисте багатство кожної людини. Тому-то відомі про нього біографічні дані досить скупі.
Народився Вільям Фолкнер 25 вересня 1897 року в містечку Нью-Олбані, в південному штаті Міссісіпі. Вчився в середній школі в сусідньому Оксфорді, куди невдовзі перед тим переїхали його батьки. Але школи не закінчив. Почалась перша світова війна, і Фолкнер, як і тисячі юнаків його покоління, пішов добровольцем до армії, вступив до англійського повітряного флоту. Та поки він скінчив школу авіаторів, війна закінчилася. Фолкнер повернувся додому і почав вивчати філологію у Міссісіпському університеті.
Не закінчивши університету, він пішов працювати продавцем у книгарні, працював службовцем на пошті, перепробував чимало інших робіт. Невдовзі в Нью-Орлеані Фолкнер знайомиться а Шервудом Андерсоном, дуже відомим тоді письменником, впливу якого зазнало чимало згодом визначних майстрів американського письменства, в тому числі й Ернест Хемінгуей. Розмови а ним допомогли юнакові знайти своє покликання. Він починає писати. В 1926 році виходить перший роман Вільяма Фолкнера «Солдатська винагорода». Відтоді він написав багато творів. Серед них дві книжки поезій, більш ніж півтора десятки романів, кілька збірок оповідань.
Багато років Вільям Фолкнер із своєю родиною прожив у містечку Оксфорді. Він не тільки писав книжки, а й обробляв землю, і землякам здавалося, що він нічим не відрізняється від них. Лише в 1948 році, коли з Оксфорді почали знімати фільм за романом Фолкнера «Осквернитель праху», місто стрепенулося. І не тільки тому, що один із його мешканців виявився знаменитістю. Великий інтерес жителів містечка викликав сам твір письменника. Адже атмосфера вигаданого містечка Джефферсона, в якому Фолкнер оселив своїх героїв, їхня психологія і спосіб мислення — все це дуже нагадувало рідний письменникові Оксфорд, штат Міссісіпі, американський Південь.
З Півднем було зв’язане все життя і вся творчість письменника. Дія майже всіх романів і оповідань Фолкнера відбувається на півдні США. Але марно шукати ці місця на картах Америки.
«Я створив свій власний світ», — говорив Фолкнер. Таким світом стала для письменника округа, яку він, її творець і хазяїн, назвав індіанським словом «Йокнапатофа» («Тихо тече вода по рівнині»). Він помістив цю округу з центром Джефферсоном в рідному штаті Міссісіпі й заселив її своїми героями.
В 1936 році, надрукувавши роман «Авесаломе! Авесаломе!», Фолкнер додав до нього власноручно зроблену карту Йокнапатофи. За його «підрахунками» в окрузі — 2400 квадратних миль і 15 611 мешканців. Серед них 6298 білих і 9313 негрів. «А я, — казав письменник, — можу переміщувати цих людей, як бог, не тільки в просторі, а й у часі». І ось шляхом такого вільного переміщення у просторі й часі різних поколінь Компсонів, де Спейнів, Сарторісів, Маккаслінів, Сноупсів, нащадків індіанських ватагів та предків негра Лукеса Бічема, Фолкнер відтворює історію Півдня від 1699 по 1945 рік.
Як і Хемінгуей у своїх ранніх оповіданнях, Фолкнер у першому своєму романі «Солдатська винагорода» показує, що війна вибила зі звичних уявлень ту молодь, яка, понюхавши пороху, близько побачивши смерть, пізнала ціну життю. Відтоді мирне провінційне життя видається їй пустим і мізерним, розуміння людського обов'язку — викривленим, моральні засади — дрібними та вбогими.
Але не ця розповідь про «загублене покоління» принесла Фолкнерові славу й визнання. В 1929 році вийшов роман «Галас і шал». У ньому розповідається про зубожілий рід південних плантаторів та колишніх рабовласників Компсонів. І якби то була логічно викладена від автора чи від одного з героїв історія розорення та занепаду пересічної плантаторської родини, вона, мабуть, не викликала б того враження загального хаосу, яке приголомшує читача після прочитання книжки. Але банальна історія про те, як розпалась і загинула колись щаслива родина, дуже незвично викладена у Фолкнера.
Ті самі події переповідаються чотири рази.
Книжка починається монологом Бенджі — недоумка тридцяти трьох років, що згадує своє дитинство, любу сестру Кедді; її турботи про нього, такого тепер нещасливого й усіма забутого. Це — монолог, насичений несвідомою тугою за минулим, за щасливим дитинством, тепло, пахощі і звуки якого викликають тепер радісні спогади каліки.
