Указ от 14 сентября 1995 года № 940 «Об утверждении стратегического курса Российской Федерации с государствами-участниками Содружества Независимых Государств».
Указ от 31 августа 2005 года № 1010 «О признании утратившими силу отдельных положений Указа Президента Российской Федерации от 14 сентября 1995 г. № 940 «Об утверждении Стратегического курса Российской Федерации с государствами-участниками Содружества Независимых Государств».
Конституційний суд РФ під головуванням В. Зорькіна, який і нині очолює цю установу, рішенням від 21 вересня 1993 року № 3–2 визнав дії і рішення президента РФ неконституційними і такими, що є підставою для відсторонення президента РФ від посади «або приведення в дію інших спеціальних механізмів його відповідальності». 24 вересня 1993 року X з'їзд народних депутатів РФ розцінив дії президента РФ як державний заколот і ухвалив рішення про припинення його повноважень. Відтоді використання керівництвом РФ принципу легітимності, в тому числі для оцінки подій в України, слід розглядати не з правових, а виключно з пропагандистських позицій.
У 2010–2013 роках стрімко зростало від'ємне сальдо платіжного балансу України (2010 р. — $3,0 млрд, 2011 p. — $10,2 млрд, 2012 p. — $14,3 млрд, 2013 p. — $16,5 млрд, а загалом за роки правління В. Януковича — $44 млрд).
Корупційні чинники відіграють особливу роль у російській зовнішньополітичній стратегії, а корупційні схеми нерідко реалізуються за повного сприяння вищого керівництва Російської держави спецслужбами РФ.
Акт проголошення незалежності України підтвердили 54,19 % мешканців Криму і 57,07 % м. Севастополя.
Очолювана С. Аксьоновим проросійська партія «Русское единство» отримала на виборах до ВР АР Крим у 2010 році лише 4,02 % голосів виборців.
Як і в самій Росії, криміналітет залишається основною опорою російської окупаційної влади в Криму (керівництво РФ призначило вихідця з однієї з найжорстокіших кримських ОПГ «Сейлем» С. Аксьонова («Гобліна») «главою» Криму, а очільника структури «Консоль» В. Константінова — головою кримського «парламенту»).
Зокрема, Угода про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (1997 рік).
Так, у грудні 2011 року для ведення бойових дій на Азовсько-Чорноморському операційному напрямі у складі Південного округу ЗС РФ була сформована нова 49-та загальновійськова армія зі штабом у м. Ставрополі. Кількість особового складу армії — близько 35 тисяч осіб, на озброєнні знаходилося до 350 танків, до 1 тисячі бойових бронемашин, до 180 гармат і мінометів, до 100 РСЗО «Град», 220 зенітно-артилерійських і зенітно-ракетних систем.
Протягом мирних 2010–2013 років державний і гарантований державою борг України зріс більш ніж на 267 мільярдів гривень, або на 84 %, у тому числі зовнішній — більш ніж на 11 мільярдів доларів (на 42 %).
За 21 місяць з 1 грудня 2011 року до 30 серпня 2013 року було видано 14 наказів щодо змін структури Міністерства оборони України.
Зокрема, 17 серпня 2013 року катер Прикордонної служби ФСБ РФ обстріляв українське риболовецьке судно, 4 рибалки були вбиті, а 1 — захоплений.
Йдеться, насамперед, про звіряче побиття студентів на Майдані Незалежності в Києві серед ночі 30 листопада 2013 року, спробу силового розгону Євромайдану 9–10 грудня 2013 року, прийняття репресивних законів проти громадянських прав («диктаторських законів») 16 січня 2014 року, вбивства і викрадення учасників протестних акцій після 19 січня 2014 року, збройні сутички 18–20 лютого 2014 року.
На відомчій відзнаці Міністерства оборони РФ — медалі «За повернення Криму» проставлено дати 20.02.2014 — 18.03.2014, що свідчить про початок операції ще до втечі В. Януковича і завершення Революції Гідності.
Насправді міжнародна спільнота різко засудила агресію РФ проти України та брутальні порушення Росією норм міжнародного права. 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН абсолютною більшістю голосів її членів прийняла резолюцію № 68/262 про підтримку територіальної цілісності України. Вже у березні 2014 року ЄС, СІЛА, Канада, Австралія та низка інших держав застосували санкції до РФ як держави-агресора.
Про масштаб фальсифікацій свідчить той факт, що при кількості населення у м. Севастополі на 1 листопада 2013 року 383 499 осіб на референдумі підтримали приєднання до РФ 474 137 осіб, тобто 123 % населення.
