Мага Віра полностью

1. "Учителю Лев Силенко, є відомо, що в Рідній Вірі України (Руси) був політеїзм, або — µенотеїзм. У обрядах обожнювалися добрі яви­ща природи. І представлялася культура і мо­раль життєрадісного хліборобського народу.
Сьогодні в рідній японській національній вірі (шінто, шлях Богів) і в рідній індуській національній вірі (Веди-Знання) є майже такі обожнення добрих явищ природи, які були в рідній вірі України (Руси).
Рідну віру (віру свого батька-лицаря — князя Святослава) князь Володимир в 988 році зрадив. Він Великий?"
- Володимир Великий зробив велику по­милку.
2. "Він (князь Володимир), одружившись з грецькою принцесою Анною, одягнувся в грецьку одежу, в одежу грецького базилевса. І почав він у Києві звеличувати грецькі вина і грецькі звичаї життя.
Він переслідував тих киян, які ховалися у лісах: не хотіли зраджувати віри батьків своїх. Він наказував руйнувати Могили Предків у Київському Священному Гаю, щоб кияни весною (на Великдень) біля Могил не клали квіти, писанки, не ставили вар, здійснюючи культ Предків.
Він між киянами запроваджував нові поняття моралі: той, хто зрадив віру батьків своїх, — добродій, а той, хто вірний вірі батьків своїх, — злодій. Вірність батьківським звичаям стала справою ганебною. А вірність чужим (прибулим з Греції) звичаям, стала справою почесною, святою.
Чому князь Володимир примушував киян зраджувати ті ідеали, які були для них рідними, святими?"
- Він боявся лишитися сам з вірою грецькою.
3. "Кияни вірили, що ліс — святиня божа, у лісі не можна смітити. Криниці, ставки, ріки не можна бруднити, у них свята вода — цілющий Божий дар, даний людям і всьому живому світові".
Він (князь Володимир) карав тих киян, які вірили, що ліси, поля, ріки є Божою бла­го­даттю. Він у покараних відбирав доми, скотину, землю. Відібрані маєтки він роздавав тим киянам, які починали обожнювати прибулих з Греції архиєреїв (старших жерців).
Між киянами постало роз'єднання — кия­нин почав ставитися з недовір'ям до киянина, брат зненавидів брата.
"Не думайте, що я прийшов, щоб спокій на землю принести. Я не спокій принести при­йшов, а меча. Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з матір'ю, невістку із свекрухою її" (Маттей, 10, 34-36).
Чому він (князь Володимир), як пише літописець-монах Нестор, хрестив Україну (Русь) "вогнем і мечем?"
- Він хрестив "вогнем і мечем" тому, що прибулі з Константинополя грецькі архиєреї благословляли насильницьке хрещення.
У праці "Рим і Візантія — вони хрести­ти­муть Україну-Русь?", я пишу, що в Константи­нополі в часи імператора Лева Третього (717-741) біля святої Софії в 722 році грецькі архиєреї хрестили жидів "вогнем і мечем".
У Константинополі жила громада христи­ян (монтаністів), яка визнавала науку свого Учителя Монтана. Вони вірили, що христи­янин не повинен брати в руку меча.
Їх (монтаністів) було мечами пригнано на площу гіподрому (біля святої Софії). Коли архиєреї почали монтаністів хрестити, вони (монтаністи) самі себе облили оливою і спа­лили. У Візантії було поширене переконання: той, хто приймає віру Візантії, стає рабом Візантії.
У грецьких (візантійських) архиєреїв була мета — при допомозі грецької ортодоксії пере­творити Україну (Русь) в духовну колонію Візантії.
Вони киянам відкрито казали: у вас тепер віра грецька, і ви є греками. У палатах вашого князя грецькі порядки, грецькі ікони. І князь ваш одягнений по-грецькому. І церква у Києві по-грецькому названа Софією.
4. "Вони (грецькі архиєреї), щоб зрада Рідної Віри України (Руси) стала справою модною і святою, проголосили князя Володи­мира святим грецької ортодоксії.
Учителю, що Ви думаєте про таку свя­тість?"
- Найблагородніша в світі любов має ім'я Вірність. Вірність звеличує людину. Вірність облагороднює душу і розум.
Найжахливіша в світі зрада — синівська зрада. Князь Володимир зрадив свого батька Святослава. Він зрадив рідну віру — значить він зрадив свою гідність.
Зрада всюди і завжди є зрадою, і особливо брудною вона стає тоді, коли її проголо­шують святою.
5. "Біблія — святість, і він (князь Володи­мир) поступав так, як написано у "Святій Біблії""?
- Ні. Він поступав так, як йому казали грецькі архиєреї. "Свята Біблія" вважає, що той, хто зраджує віру батьків своїх, той, хто зраджує свого Бога, є жахливим злочинцем.
"Нехай не буде в тебе чужого Бога, і щоб ти не поклонявся перед чужоземним Богом" (Псальми, 81, 9).
"Коли брат твій.., або син твій чи дочка твоя, чи жона серця твого, чи приятель твій любий, як душа твоя, та буде підмовляти тебе тайком, говорячи: "Нумо, будемо служити іншим Богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої. Богам народів, що навкруги вас, близько до тебе, чи далеко від тебе, від одного кінця землі до другого кінця землі, то не приставай на волю його і не слухай його, і нехай не зна­йде він ласки в очах твоїх, і не змилосердься до нього, і не сховаєш його. Ні! Ти повинен вбити його. Рука твоя буде перва на страту його, а потім рука всього люду"" (5 кн. Мойсея, 13, 1 — 11).
Коли появиться пророк такий, який кликатиме рідну віру зрадити, а чужу прийняти, ви "мусите вбити сього пророка", "Сим робом викоринете зло поміж вас" (5 кн. Мойсея, 13, 5).
"Нехай інші народи ходять, кожний в ім'я свого Бога, а ми ходитимемо в ім'я Бога нашого" (Пророк Михей, 4, 5).
6. "У Рідній Вірі України (Руси) були зображення (статуї). Вони стояли у Священ­них Гаях, біля Могил Предків. Архиєреї грецької ортодоксії з своїм зятем — князем Володимиром розбивали і в Дніпро вкидали ці зображення (образи). По-грецькому "образ" значить "ідол"?"
- Кияни не чули слова "ідол". Вони казали "образ Бога". Вони знали, що образ Бога не є Богом. Але та пошана, яку вони давали образові Бога, на їхню думку, йшла до Бога Вічного і Всюдисущого.
З грецького слова "еідос", що значить "вигляд", "форма", "образ", "малюнок", "ста­туя", "ікона", "портрет", виникло слово "ідол".
Сумеріяни, єгиптяни, персіяни, греки, римляни (і в цьому числі й біблійні жиди) поклонялися образам, зображенням (ідолам).
Ідоли Сумерії, які були створені 5000 літ тому на берегах Тигру-Евфрату, помогли ар­хе­ологам і антропологам визначити, хто були сумеріяни — творці чарівної культури людства.
Ідоли Греції, які сьогодні стоять у Атенах і які були 2000 років тому зроблені, звеличують культуру Грецького народу, і вони пильно охоронені державою. Щороку мільйони туристів оглядають їх.
У Греції на грошах (драхмах) сьогодні красуються ідоли (зображення Зевса, Посей­до­на). У Ню-Йорку в будинку Об'єднаних Націй є постійна виставка. На виставці на­ро­ди себе звеличують скарбами своєї культури. На цій виставці культуру Греції звеличує не ритуалістика грецької ортодоксії, а ідол Зевса, привезений греками з Атен. Ідол — це ідея.
Ідоли (зображення), які були в Києві — це були скарби народної творчости. Грецькі архиєреї зі своїм зятем понищили скарби народної творчости (намогильники, образи Богів, предків, володарів). І на їхніх місцях поставили образи (ідоли), привезені з Греції, ідоли (ікони) святої Варвари, святого Мико­лая, святого Юрія, і сотні їм подібних.
У християнській релігії (грецької і латин­ської інтерпретації) церквою канонізоване ідолопоклонство. І, щоб його трохи обмежи­ти, папа римський нещодавно сказав, що та­ких святих, як Варвара, Микола, Юрій і сотні їм подібних, в дійсності ніколи не було. Об­рази (ідоли) цих святих були придумані гре­ка­ми для виховання християн у вірі Христовій.
Той, хто цілує прапор Вітчизни і перед ним клонить чоло, є ідолопоклонником, він по­кло­няється (віддає пошану) символові, обра­зо­ві чи знаменові — творінню рук людських. Я не знайшов у світі такої релігії, такого духов­ного світогляду, де б не було ознак ідолопок­лонства.
Коли сини і дочки цілують прапор Віт­чизни своєї і поклоном вшановують його, це ідолопоклонство (це вшанування святощів Вітчизни) має світлі почування. Поклоніння ідолові (образові), символові — це те саме, що поклоніння ідеї.
Грецькі слова "ідол" і "ідея" мають спо­ріднені поняття. Коли грецькі архиєреї у Києві казали: "Зневажайте ідола України (Руси)!", вони розуміли, що це значить "Зневажайте ідею духовної незалежности України (Руси)! Зневажайте, тепер у вас віра грецька, віра грецька — правдива, православна!".
Ідолопоклонство, принесене греками в Україну (Русь), репрезентує грецьку релігійну ідеологію. Ідолопоклонство, принесене моск­ви­нами в Україну (Русь), репрезентує моск­вин­ську релігійну ідеологію — релігію лєнінсь­кого атеїзму.
Москвинські большевики в Києві поруба­ли і попалили ідолів грецької ортодоксії, щоб на їхніх місцях поставити ідоли (образи) Лєніна, Свердлова, Калініна, Брежнєва і сотні їм подібних.
Вони (москвинські большевики) створили державну атеїстичну релігію. Вони біля ідола Лєніна складають присяги, вінчаються і мо­литовно кажуть: "Лєнін — святість наша".
"Віру святу я візьму в Лєніна", — молиться комуніст-поет Платон Воронько (журнал "Вітчизна", вересень, 1964 р.). Комуніст-поет Павло Тичина (у "Літературній Україні", за 16 жовтня 1970 року) пише, що солдат, утікши з німецького полону, "стрінувся в лісі з окрес­ленням статуї Лєніна". "Він, упавши перед Лєніном, обнімає ноги його і просить Лєніна пробачити йому смертний гріх його великий — а саме те, що він військове звання своє зганьбив".
У працях "Як двоєвір'я пригноблює ду­ховні сили народу?" і "Пощо украв єси Боги мої?", я докладніше оповідаю про походження і значення ідолопоклонства в історії людства.
7. "Після Америки, Японія вважається країною великої технології і культури. Є думка, що японці — народ великої духовної енергії, моралі, дисципліни, обрядности і гостинности. Вони сьогодні обожнюють добрі явища природи. Чому їм їхня (паґанська) віра не шкодить? Чому архиєреї грецької орто­доксії постійно (ось вже десять століть!) учать українців у церквах, щоб вони рідну віру України (Руси) ненавиділи?"
- У світі є любов і є ненависть. Щоб ук­раїнці грецьку ортодоксію любили більше, як самі себе, їх треба в церкві навчити ненавидіти рідну віру України (Руси).
Легко тримати в неволі той народ, який має комплекс меншої вартости. Щоб народ мав комплекс меншої вартости, треба його в церкві навчити зневажливо ставитися до себе, (до джерел рідної культури — до звичаїв і обрядів предків своїх). Коли б архиєреї грецької ортодоксії говорили прихильно про рідну віру України (Руси), українці залишили б їх і почали б сумувати за вірою батьків своїх — за ідеєю незалежної духовости.
8. "Чому для народу Рідна Віра є дорогою?"
- Чому для дитини рідна мати є дорогою? Рідна віра (кожна рідна віра) є не тільки вірою.
Рідна віра — духовне багатство народу. Духовне багатство народу — труд багатьох поколінь. У рідній вірі народ освячує свою правду, бачить свою дорогу життя.
У рідній вірі, як зорі в криниці, відобра­жа­ються многовікові історичні події народу, ві­дображаються помилки народу і вміння ви­прав­ляти помилки, уміння вчитися на помил­ках.
У рідній вірі таяться, як святеє святих, приватні, інтимні почування народу, бачення світу, визначення, що таке Бог і що таке людина. У рідній вірі увічнюється пам'ять народного серця.