Ви можете прийняти логічні та продумані аргументи, але якщо зміни відбуваються зовсім несподівано й порушують ваш графік, вони взагалі не вітаються. Ви блокуєте себе, і не хочете брати у цьому участь.
Ризик — це зло, до якого ви ставитесь, звісно, з підозрою. Навіть якщо ви зможете прорахувати, до чого веде нове мислення, ви сприймаєте це як ризик. І ось тоді й виникає стрес, бо ви втрачаєте контроль над ситуацією, і це само собою є найризикованішим.
Це саме стосується будь-якої іншої форми непередбачуваності. Однак не слід плутати з небажанням зелених змінюватися — це більше стосується потреби в контролі. Йдеться про ситуації, коли зелені не знають і не розуміють, що відбувається. Завжди краще бути поінформованим про ситуацію, тримати її під контролем. Як зелена особистість ви просто хочете бути достатньо добре підготовленим. Можливо, якби нова пропозиція керівництва була наперед додана до річного робочого плану, все було б гаразд.
Ще одне джерело сильної фрустрації для синіх — це люди, які порушують правила та приписи. Оскільки ви самі навіть не мрієте порушити якесь правило, такі дії з боку інших часто породжують серйозні суперечки. На людей, які порушують правила, не можна просто так заплющити очі, тож ви можете витратити більше часу на контроль за діями інших, ніж на те, щоб виконувати свою роботу.
Якщо ваше начальство спостережливе, то воно розумітиме, як ви дієте в таких ситуаціях. Йому треба усвідомлювати, що в умовах стресу ваше негативне ставлення може перетворитися на відкритий песимізм.
Погані начальники просто стають над шиєю синіх і починають їх підганяти. Кажуть «думайте позитивно!». «Зробіть так, щоб
Що вам по-справжньому потрібно, так це повне усамітнення, яке дасть вам час і простір для роздумів. Якщо ви хочете проаналізувати конкретну ситуацію і зрозуміти, як усе поєднується, вам потрібен час. Попросіть трохи більше простору, врешті-решт ви повернетесь до свого нормального ритму, до свого фонового педантичного стилю. Але якщо ви застрягнете в мороку сумнівів, вам, мабуть, доведеться попросити про конкретнішу допомогу. Призначте зустріч зі своїм начальником й обговоріть із ним список потенційних і продуманих кроків, що їх можна вжити, щоб позбутися проблеми.
Що відбуватиметься тепер?
На основі свого власного поєднання кольорів чи знайшли ви свої стресові чинники? Чи зробили для себе висновки?
Я закликаю вас: прийміть той факт, що так само, як й інші, ви можете переживати стрес. Це не ваша вина. Це просто результат того, що ми живемо в цьому світі. Але усвідомлення тих чинників, що спричиняють стрес саме у вас, може бути дуже цінним. Завдяки цьому ви краще зрозумієте стрес і зможете його передбачити, що допоможе вам краще збалансувати власне життя.
У найгіршому разі ви довго житимете в оточенні одного або кількох яскраво виражених чинників стресу, з якими нічого не зробите. Саме такі ситуації призводять до вигорання.
Чи бачите ви якийсь паттерн, що трапляється у вас на роботі та який ви хотіли б обговорити зі своїм начальником? Найкраще було б, якби ви могли поговорити про такі речі. Хороші начальники ловлять подібні сигнали рано, погані ж їх узагалі не бачать. Начальник завжди вимагатиме від вас виконання ваших обов’язків і відповідальності за них, але ви маєте право просити належні умови праці, які допоможуть вам успішно впоратися з вашими завданнями.
Ваш начальник, безумовно, чудова людина, хоча він точно не вміє читати думки. Ви не можете бути впевнені, що він знає про те, що викликає у вас стрес, але якщо ви самі це знаєте, вам вже є про що поговорити. Тож не зволікайте і призначте з ним зустріч просто негайно.
Як змусити свого начальника насторочувати вуха й реально слухати?
З назвою цього розділу щось не так.
Добре, а як ви це знаєте? Хто мусить відповідати за те, щоб комунікація в компанії відбувалася належно? Я вважаю, що саме начальник має більшу відповідальність, але це не означає, що ви взагалі не несете жодної відповідальності. Навіть ви можете істотно вплинути на багато що. Переконання, що, мовляв, «це ж начальник відповідає за те, щоб все функціонувало як слід, йому за це платять, це — його робота, а не моя», є не дуже переконливим.
Коли ви кажете, що ні за що не відповідаєте, ви таким чином робите себе безсилим — жертвою. Крім того, зменшуєте свою здатність впливати на власну ситуацію. Очікування на будь-які зміни повільно зникає.
