© Publius Ovidius Naso
© А.Содомора (переклад), 1999
Джерело: Овідій. Любовні елегії. Мистецтов кохання. Скорботні елегії. К.: Основи, 1999. 300 с. С.: 105-168.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004
Книга перша
Книга друга
Книга третя
Примітки
001] Хто з-поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання,
002] Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем.
003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво?
004] Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур?
005] Автомедонт по-мистецькому вмів колісницею править,
006] Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно.
007] Я - за наставника з волі Венери в хлопчини Амура,
008] Я на любовних стежках - Тіфій і Автомедонт.
009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться,
010] Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить.
011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри -
012] М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий.
013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, -
014] Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів.
015] Ту, що її потім Гектор відчув, - непоборну долоню
016] Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв.
017] Учень Хірона - Пелід, мій - Амур-, як свавільні обидва,
018] Так і богині сини - парость Еака й Амур.
019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові?
020] Та чи вудил не гризе навіть породистий кінь?
021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди
022] Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем.
023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає:
024] Більшої рани завдасть - краще помщуся йому.
025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння,
026] Не запозичив його з лету небесних птахів,
027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині,
028] Кліо і вісім її розумом славних сестриць -
029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем
030] Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй!
031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь!
032] Одаль - хто білість ноги довгим одінням окрив!
033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи -
034] Квіти, що потай рвемо, - не про злочинну жагу.
035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,
036] Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.
037] Друга турбота твоя - щоб обранка й тебе покохала,
038] Третя - аби ця любов не на хвилину була.
039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле -
040] Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.
041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,
042] Вибери саме таку, що до вподоби тобі.
043] З неба, однак, не впаде вона - добре шукай, котрій скажеш:
044] "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"
045] Таж і мисливець на лань не будь-де розставляє тенета -
046] Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,
047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений - місце,
048] Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.
049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання,
050] Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат.
051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила,
052] Ніг на дорогах курних не доведеться збивать.
053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів,
054] Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону:
055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш:
056] "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!"
057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон - у Метімні,
058] Риб - у морській глибині, птаства - між листям дерев,
059] На небосхилі - зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, -
060] Як не сказати, що тут - мати Енея живе?
061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, -
062] Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі.
063] Інших, що вже на порі, полюбляєш - і ними рясніє;
064] Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того.
065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) -
066] Що ж, і з таких не одну - сотні зустрінеш у нас.
067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує
068] Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев,
069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість,
070] Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац.
071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши
072] И назву йому; він цвіте барвами давніх митців:
073] Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали,
074] Тут же - сам батько Данай, грізно підняв він меча.
075] Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера,
076] Й сьомого - світлого дня для іудеїв усіх.
077] Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному:
078] Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить.
079] Місце Амура - це ще й судова (хто повірив би?) площа:
080] Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов.
081] Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери
082] В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є,
083] Права знавець не один потрапляв у тенета богині:
084] Інших людей захищав - сам вберегтися не вмів.
