001] На амазонок данайцям я зброю дав, зараз озброю,002] Пентесілає, тебе й тих, що з загону твого.003] Йдіть рівносильними в бій! Перемогу дарує Діона004] Й той, хто над світом усім пурхати звик, — її син.005] Несправедливо було б, якби збройні — на голих рушали,006] Взяти вам гору, мужі, тільки б ганьбою було.007] Тут не один дорікне: "Хочеш зміям додати отрути?008] Хижу вовчицю пустить до безборонних кошар?"009] Похибки небагатьох не спішіть на всіх перекласти:010] В кожної вчинки свої, кожну за ними й судіть.011] Ганить Єлену молодший Атрід, а сестру, Клітемнестру, —012] Старший; підставу на це мають обидва брати.013] Через Талая дочку, Еріфілу, нащадок Еклея014] В темінь Аїда, живий, з кіньми живими спустивсь.015] Два п'ятиріччя зате Пенелопа чекала на мужа,016] Поки блукав він, а ще — стільки ж, коли воював.017] А Філакіда жона? Хіба ж не вона передчасно018] За чоловіком своїм, кажуть, в могилу зійшла?019] Й Феретіада дружину згадай: вона впала в обійми020] Смерті, аби при житті міг залишитися муж021] "Ось я, візьми, Капанею, мене! Поєднаймося прахом!" —022] Кинулась, мовивши так, Іфіса донька в огонь.023] Зрештою, Мужність — це жінка: жіноче ім'я в неї, одяг —024] От і сприяє жінкам — в тому нема дивини.025] Втім, у науці своїй я висот аж таких не сягаю,026] Та й над суденцем моїм — чи не найменше з вітрил.027] Я — пустотливої втіхи наставник, легкого кохання:028] Знатимеш, як тобі слід жіночці—любці годить.029] Жінці перед вогнем, перед стрілами встоять нелегко —030] Чоловікам той вогонь, стріли ті менше грозять.031] Часто, власне, вони на обман ідуть, а не дівчата —032] Тут, хоч як приглядайсь, не запримітиш вини.033] Вигнав колхідянку зрадник Ясон (не дивився, що — мати!)034] Й другу в обійми свої підлий узяв Есонід.035] Ну, а Тесей? Через нього сама, в чужині Аріадна036] На узбережжі морськім чайок лякалась усе.037] А запитай, чому Дев'ять доріг, хоч одна лиш дорога, —038] "Тут за Філлідою гай, — скажуть, — тужив, осипавсь".039] Гість твій (вершина чеснот!) залишив тобі меч свій, Дідоно,040] Й смерті причиною став — плата за ласку твою!041] Що вас згубило? Не вміли любить: бракувало мистецтва —042] Тільки мистецька любов може тривалою буть.043] Певно, донині б не знались на тім, та сама Кітерея,044] Тут об'явившись мені: "Вчи їх, — веліла, — любить!"045] І додала: "За які ж то провини страждають дівчата?046] Збройним мужам оддавать їх безоружну юрбу?047] Дві твої книги зробили умільцями справи своєї048] Чоловіків, а тепер — зброю жіноцтву подай!049] Хто Менелая жону в своїх віршах ганьбив, той потому050] їй же хвалу проспівав на щасливішій струні.051] Ніжних дівчаток (якщо тебе знаю направду) не скривдиш —052] Буде тобі все життя гарна віддяка од них".053] Мовивши, з мирту листок (прикрашав тоді мирт їй волосся)054] Й декілька ягід мені, мило всміхнувшись, дала.055] їх лиш узяв я — натхнення відчув: заясніло повітря,056] Легше дихнулося враз, наче позбувсь тягаря.057] Поки триває той дар, до науки беріться, дівчата —058] Цноти, законів і прав тут не порушите ви!059] Нині міркуйте над тим, що й вам загрожує старість —060] Хай ні хвилина життя марно для вас не майне!061] Поки ще можна, допоки сприяють літа повносилі —062] Бавтесь! Рікою пливуть — не почекають! — роки.063] Хвилі, що ген промайнула за обрій, назад не повернеш,064] Як і години: втекла — вже не відкличеш її.065] З віку свого користайсь: він збігає нечутно; до того ж066] Завтрашнє — все ж не таке, як учорашнє, добро.067] Де засірів чагарник, там недавно я бачив фіалки,068] А з того терня колись квіти я рвав для вінка.069] Прийде той час, коли ти, що тепер одганяєш коханців,070] Будеш, самотня, стара, в ліжку тремтіти всю ніч.071] Біля дверей своїх в пору нічну суперечок не вчуєш,072] А на порозі рясних вранці не знайдеш троянд.073] О, як то скоро — гай—гай! — вкривається зморшками тіло074] Й щойно квітуче лице в'яне, безбарвним стає!075] Сйвінь зненацька тобі (те пасмо, мовляв, — од дитинства)076] Вибілить голову всю, не омине й волоска.077] Змії зі шкірою враз свою старість скидають із себе,078] Олені — роги нові, щоб не старіти, беруть,079] Нам же — онови нема. Не лишайте незірваним квіту:080] Не зірвете навесні — сумно осиплеться сам!081] Так і пологи — до старості крок, та й нива втрачає082] З року на рік, по жнивах, краплю своєї снаги.083] Не червоній через Ендіміона латмійського, Люно;084] Зоре світанкова, й ти — через Кефала свого!085] А Кітерея? (Вона ж — і Гармонії мати, й Енея)086] Тужить по нинішній день: бачить Адоніса кров.087] Приклад беріть, умирущі, з богинь — невмирущого роду:088] Не відмовляйте мужам — хай посмакують утіх!089] Може, одурять? А втрата яка? Що ваше — те з вами:090] Тисяча хай почерпне — все буде так, як було.091] З часом і крицю зітреш; від ужитку потоншає кремінь,092] Ви ж не лякайтесь тертя: втрата вам тут не грозить!093] Хто б не дозволив, скажіть, вогонь — од вогню запалити?094] Хто б у цебрі зберігав безмір морської води?095] Втім: "Так негоже!" — котрась із жінок дорікне ласунові —096] Моря не скривдиш, кажу, скільки його не черпай.097] Не до розпусти хилю вас, однак, — велю не лякатись098] Втрат, адже ваші дари вільні від будь—яких втрат!099] Поки ще в гавані я, хай легкий мені подув сприяє:100] Далі — потужніших сил нам знадобляться вітри.101] Отже, з плекання почну. Як плекаєш — лоза виноградна102] Дасть тобі добре вино, нива — пшеницю гінку.103] Врода є даром богів. Чи багато з вас хвалиться нею?104] Ні. Бо далеко не всім випав на долю цей дар.105] Дбайте про вигляд самі. Не поможе й врода недбалій,106] Хоч би обличчям була рівна Венері самій.107] Скажеш: давніше не так, як тепер, чепурились дівчата —108] Й чоловіки — відповім — не чепурились тоді.109] Що Андромаха колись груботкану сорочку носила —110] Дива нема: її муж — грубим воякою був.111] Як прибиралася б ти для Аянта, який прикривався112] Шкурами з семи биків — вежоподібним щитом?113] Рим, неотеса колись і простак, — нині золотом сяє:114] Ставши над світом усім, світу багатства посів.115] На Капітолій поглянь, на нинішній і — на колишній:116] Заприсягнешся, що тут править Юпітер новий.117] Нині сенат — це споруда, високого збору достойна,118] Ну, а за Тація — хмиз правив за крівлю низьку.119] Де височать і для Феба й вождів наших пишні будівлі,120] Чи не паслись в давнину звиклі до плуга воли?121] Інші хай хвалять той вік! Щодо мене — себе я вітаю122] З нинішнім: любий мені нинішній спосіб життя!123] І не тому, що податливе золото з надр добувають,124] Що кораблями везуть пурпур із дальніх країв,125] Що навіть гори принижують кайлом, лупаючи мармур,126] Що від навалених брил синь відступає морська —127] Ні! Лиш тому, що ми тонші тепер, що предкам, нарешті,128] Грубість лишили сільську, той невідчепний реп'ях!129] Тож не обтяжуйте вушок своїх тягарем самоцвітів,130] Що з зеленавих глибин смаглий індієць дістав,131] Не виступайте у шатах важких, що золотом ткані:132] Всі ці принади—пастки часто відстрашують нас.133] Тонкощі ваблять зате. Не лишайте безладним волосся:134] Буть йому гарним чи ні — це вже залежить од рук.135] Зачісок безліч бува. Щоб із них відповідну обрати —136] Дзеркальце вам, жіночки, першу пораду подасть.137] Та, що з довгастим лицем, посередині проділ хай робить,138] Як Лаодамія; їй — гладко чесатись велю.139] А кругловида — пучком хай на маківці згорне волосся,140] Щоб, коли врода така, вуха відкриті були.141] Іншій — хай по раменах воно, як у Феба, спливає,142] Бога, коли він до рук ліру співучу бере.143] Декотрі хай його в'яжуть вузлом, як Діана це робить —144] Та, що по горах—лісах звірів лякливих жене.145] Цій до лиця, коли вільно по плечах спадає волосся,146] Тій — треба туго сплести, мовби приборкать його;147] Ще котрась хай гребінцем черепашим додасть йому блиску,148] Врешті, в котрої витке — хай собі в'ється воно.149] Та чи вестимеш ти лік жолудям на розлогому дубі,150] Бджолам — на Гиблі—горі, а звірині — серед Альп?151] Так неспромога й мені всі ті зачіски тут описати:152] З кожним—бо днем постає щось небувале, нове.153] Часом недбалість удавана вабить: ця зачіска, скажеш, —154] Ще від учора, вона ж — тільки—но з—під гребінця!155] Хай випадковим здається мистецтво. В захопленім місті156] Вгледів Іолу Алкід: "Ось кого, — мовив, — люблю!"157] Так і тебе взяв, на Кріті покинута діво, на повіз158] Вакх, а сатири — "Евой!" — дружньо гукали. — "Евой!"159] О, як турботливо мати—природа красі вашій годить!160] Скільки—то способів є ваду затерти якусь!161] Гірше доводиться нам: як Борей восени обриває162] Листя з дерев, так літа — кучері нам з голови.163] Жінка свою сивину зафарбовує зіллям германським:164] Барві підробній, новій заздрити справжня б могла.165] Жінка — мов пава пливе, на маківці — стогом волосся166] (Куплене!): гроші й чуже владне зробити твоїм.167] Та й купувати не сором тепер на виду всього люду —168] Там, де Муз дев'яти і Геркулеса є храм.169] Що про одіння скажу? Не варто й тут дивувати170] Пурпуром з Тіру, ані взористим золотом шат.171] Що то за шал — цілий статок носить на собі, якщо стільки172] Значно дешевших довкіл бачимо радісних барв?173] Ось — наче неба блакить, що без хмар, коли вітер із півдня174] Теплим крилом затяжних не наганяє дощів;175] Ось — до тієї подібна, що Фрікса і Геллу зуміла176] Від навісної Іно порятувати колись;177] Ось — що наслідує хвилю, та й назва у неї від хвилі:178] Вірю, німфи морів — саме в такому вбранні;179] Ось — мов шафран: у накидці такій запрягає богиня,180] Вся в мерехтливій росі, коней, що світло несуть.181] Далі — мов з Пафосу мирт, аметист пурпуровий, білява182] Ружа й крило журавля, що із фракійських полів.183] Тут — жолуді, Амарілло, твої, тут мигдалі і навіть184] Віск свій відтінок блідий шатам жіночим дає.185] Скільки народжує квітів земля, а лоза виноградна —186] Пагонів, хай лиш зима перед теплінню втече, —187] Стільки (чи й більше) у нас барвників — вибирай, але вміло:188] Звісно, не кожній з дівчат кожна з тих барв до лиця.189] Темне — хай біла, мов сніг (пригадай Брісеїду) вдягає —190] Саме в такому вбранні бранкою стала вона.191] Біле — смаглява: в такому сподобалась ти, Кіфеїдо, —192] В білому ти на Серіф, острів, ступила колись.193] Далі. Чи варто про те, щоб у тебе з—під пахв не йшов запах,194] Щоб у жорстких волосках ноги твої не були? —195] Я ж не повчаю дівчат ні з гірського Кавказу, ні інших —196] Що із Каїка—ріки, в краї місійському, п'ють.197] Зайве казать, щоб зубів пильнували ви, бо почорніють,198] Щоб, зачерпнувши води, вранці вмивали лице.199] Вмієте щічки вибілювать крейдою, надто блідим же200] Вмієте ви, навпаки, гарних рум'янців додать.201] Вмієте хистом тонким із бровою брову поєднати,202] Й мушкою барві лиця дати відтінок м'який.203] Вугликом очі не соромно вам підвести чи шафраном,204] Що на твоїх берегах, Кідне прозорий, росте.205] Є в мене, хоч і мала, та значної вагомості книжка,206] Де для плекання краси засобів низку даю.207] Звідси шукайте підмоги собі й для прив'ялої вроди:208] В дії мистецтва мого не розчаруєтесь ви.209] Лиш за столом, де тих скриньочок стос, не стрічайте коханця:210] Що помагає красі, те непомітним робіть.211] Хто без огиди б дививсь, як лицем під своєю ж вагою212] Гуща до теплих грудей звільна сповзає—пливе?213] Нащо й та мазь вам, дарма що Афіни її постачають, —214] Піт, що овеча брудна вовна просякнула ним?215] Мозком оленячим теж не намащуйтесь, поки є свідок,216] Дбайте й про зуби свої, поки ще гостя нема.217] Все це сприяє красі, хоч для ока — бридке: не одне щось,218] Поки в роботі — гидке, зроблене — зір веселить.219] Подиву гідні в наш час Мірона невтомного твори —220] Це лише брили колись, грубий, безликий тягар.221] Золото спершу кують, аби перстень тонкий з нього вийшов,222] Одяг, що носите ви, з вовни брудної постав.223] Камінь шорсткий був, а нині — Венера викручує—сушить224] (Ось на що здатний різець!) мокре волосся своє.225] Так от і ти чепурись (коханець хай думає: "Спить ще"),226] Врешті, такою з'явись, мовби з картинки зійшла!227] Нащо б то знати мені, що за блиск на твоєму обличчі?228] Спальню свою — на замок: ще ж не закінчено твір!229] Є такі речі, що чоловікам і не личило б знати,230] Не приховали б ви їх — нас уражали б вони.231] От у театрі оздоби вилискують — постаті різні,232] А позолота на них — тонша, ніж той пелюсток.233] Не дозволяють і глянуть на них, поки ще не готові —234] И ви без сторонніх очей вроду плекайте свою.235] Будь—коли можна, проте, розчесати хвилясте волосся —236] Хай собі без перешкод в'ється по плечах воно.237] Найголовніше — хмурною не будь, не зганяй на волоссі238] Злості своєї, коли, трапиться, ляже не так.239] Служки не скривджуй, адже не одна і подряпає, бідну,240] Й голкою руку штрикне, поки та чеше її.241] Тож (проклинаючи!) зачіску робить велительці злісній:242] Сльози й краплинками кров — рясно на зачісці тій.243] Обмаль волосся — став сторожа вдома, й лиш там, де шанують244] Добру Богиню, наводь лад на своїй голові.245] Я загостив якось до однієї, і штучне волосся246] Хутко наділа вона, — задом, проте, наперед.247] Хай ворогам щось подібне трапляється, хай на парф'янок,248] А не на римських жінок сором спадає такий!249] Що то за бик, коли рогів нема? Що за луг — без травиці?250] Гай — без листків, голова — та без волосся на ній?251] Втім, не Семелу, не Леду повчаю, не ту, що з Сідону252] Ген через моря глибінь начебто бик її віз,253] І не Єлену, що прагне її Менелай одібрати254] Від крадія—пастуха (кожен з них знав, що робив!) —255] Є кого вчити в нас: юрми дівчат — і гарненькі, й не дуже,256] Більшість, до слова кажу, гірша од меншості й тут.257] Гарним ані настанов, ні мистецтва не треба, бо їхній258] Посаг — це врода; вона — верх без мистецтва бере.259] Море ясне — мореплавець спокійний; коли спохмурніє —260] Вміння і засоби всі тут же він пустить у хід,261] Зовнішність рідко буває без вад; навіть плямку найменшу262] Від чоловічих очей, як тільки можеш, ховай!263] Куца — сиди, щоб тебе за сидячу, як станеш, не мали;264] Нижча від куцої ти — гостя на ложі стрічай.265] А щоб на око він, поки лежиш, не визначив зросту,266] Спритно на ноги собі ще й покривало накинь.267] Вільний — для надто худих я порадив би одяг; так само268] Вільно й накидка нехай їм опадає з плечей.269] Надто бліда хай рум'яниться; надто смаглява — вживає270] Замість всіх інших білил — риби, що з Фаросу, мазь.271] Ніжку не дуже струнку у взутті білосніжнім приховуй,272] Не поспішай ремінців з надто тонкої знімать.273] Прикру нерівність плечей хай підправить подушечок пара,274] Грудям пласким повноти кругла пов'язка додасть.275] Пальці не дуже тонкі в тебе, ніготь не надто гладенький —276] Значить, як мову ведеш, менше вдавайся до рук277] І не бесідуй натще, коли з рота важкий в тебе запах,278] Від чоловіка тоді краще вже одаль тримайсь.279] Зуб почорнів тобі? Вищий від інших? Вибився з ряду? —280] Краще не смійся, бо цим тільки нашкодиш собі.281] Хто б у те вірив, що навіть сміятися вчаться дівчата?282] Вчаться таки, аби й сміх повабу їм додавав.283] Смійтесь, та не на весь рот, щоб на щічках дві ямочки грали,284] Нижня губа щоб ледь—ледь верхніх торкалась зубів.285] Звісно, й кишок ви зо сміху не рвіть, коли треба й не треба:286] Хай по—жіночому він — солодко, ніжно бринить.287] Є ще такі, що їм рот перекошує регіт нестримний;288] Декотру сміх аж трясе — наче ридає вона.289] Іншої сміх ріже вуха: здається, що то десь при жорні290] Знуджена колом іти, вперта ослиця реве.291] Врешті, куди не сягнуло мистецтво? Вже й плачемо гарно —292] Сльози у будь—який час, в будь—який спосіб ллємо.293] Що там сльоза? Велимо, щоб язик на тій чи на іншій294] Літері мов спотикавсь, як у дитини бува:295] Знадою й вада стає — певних слів помилкова вимова:296] Гірше, ніж досі могли, мовити слово вчимось.297] От і візьми собі це, раз воно помічне, до уваги.298] Далі навчайся того, кроком яким тобі йти.299] Є і в ході якийсь чар: чи когось незнайомого нею300] Звабиш, а чи відштовхнеш — вирішить, власне, хода.301] Рухати стегнами вміє одна й розвівать за собою302] Одяг, ступаючи так, начеб не йшла, а пливла.303] Інша — мов червонощока жона селянина—умбрійця,304] Твердо, сягнисто кладе, по—чоловічому, крок305] Міра — й тут головне: між селюцьким розгонистим кроком306] І по—смішному дрібним вибрать середину вмій.307] Тільки плече твоє хай неодмінно оголеним буде308] Зліва, так само й руки, лівої, не прикривай.309] Надто, коли в тебе шкіра — мов сніг: цілував я, бувало,310] Звабливу ту білину ніжних жіночих плечей!311] Моря потвори, Сирени, були, що дзвінким своїм співом312] Судна могли зупинять, хоч би які там прудкі.313] Парость Сізіфа Улісс мало пут не порвав на їх голос —314] Іншим він вуха тоді воском, хитрун, заліпив.315] Часто не вродою — голосом зваблюють хлопців дівчата,316] Тож, чи вродливі, чи ні — вчіться мистецтва того!317] Часто повторюйте, що в мармурових почули театрах,318] Чи на єгипетський лад снуйте легкі пісеньки.319] Хто до моїх настанов прислухатися хоче, хай вміє320] В правій — кітару, а плектр — в лівій тримати руці.321] Скелі і звірів зворушував лірою, й плесо підземне,322] І триголового пса славний родопський Орфей.323] Брили на голос твій, праведний меснику неньки своєї,324] Хоч не торкавсь їх ніхто, в стіни складались нові.325] Й риба німа, каже поговір знаний, вслухалась у ліру,326] В спів Аріона дзвінкий, що серед моря лунав.327] Грай і на арфі, обіруч у струни вдаряючи ніжно:328] Жартам, веселим пісням вельми пасує ця гра.329] Знай, що писав Каллімах, що — коський співець, що — прихильник330] Вакха, із Теосу муж, сивоголовий пісняр.331] Хай буде знана й Сапфо (чи є десь грайливіша муза?)332] Й той, в кого Гета—крутій батька все водить за ніс.333] Щось із Проперція, з ніжних пісень прочитати не зайве,334] Щось, може, з Галла, а щось — вчений підкаже Тібулл,335] Чи із Варрона — про руно ясне, що сестрі твоїй, Фріксе,336] Випало лихом таким, чи про того втікача337] З Трої — Енея, про першопочатки високого Риму —338] Твору славнішого в нас годі, повір, однайти.339] Може, й моє до наведених тут ще долучиться ймення,340] Може, в ріку забуття твори не кануть мої —341] Й скаже хтось: "Нашого вчителя вірші добірні читайте,342] Де він і чоловіків розуму вчить, і жінок,343] Чи із трьох книг, що "Любовними" названі, вибери дещо344] І з розумінням, чуттям ті сторінки прочитай;345] Чи з "Героїнь" проспівай щось доладно — із творів, що іншим346] Досі незнані були, започатковані ним".347] Дай мені, Фебе, той дар! Дай і ти, хто сприяє поетам,348] Вакху рогатий, і ви — дев'ять співучих богинь!349] Хто б сумнівавсь, що й про танець ітиметься? Що то за жінка,350] Як не рухлива вона і при кітарі, й вині?351] Ті, хто навчився під музику рухатись, — любленці сцени:352] Стільки в тих рухах краси, стільки ж і повабу в них!353] Дівчина (вибач, вдаюсь до дрібниць) кидать кості хай вміє,354] Кинувши — знати їй слід, скільки набрала очок.355] То нехай кине на "три", то подумає, як їй найкраще356] Кинути кості й який хитрий придумати хід.357] Хай і в "розбійники" грає розважливо; й тут варто знати:358] Гине камінчик тобі, раз він один — проти двох.359] Воїна, що без напарниці, можуть в полон захопити —360] Часто вертається він, хоч і мав намір іти.361] В сітку широку м'ячі підкидають — гляди, не торкнися362] Іншого, тільки того, що маєш кинуть, м'яча.363] Ще одна гра є: на стільки клітинок поділено дошку,364] Скільки (рахунок тонкий!) в році ковзкім місяців.365] Звідси і звідти — по три камінці; перемогу здобуде,366] Хто оті три камінці зможе поставити в ряд.367] Ігор тих не зрахувать! Не знати їх дівчині — сором:368] Саме за грою, бува, паросток пустить любов.369] Гарні робити ходи — невелика, одначе, заслуга:370] Спокій у грі берегти — значно важливіша річ.371] Бо, захопившись, про все забуваємо, необережні:372] Що приховалось в душі — явним одразу стає.373] Гнів підступає, огидливе зло, до збагачення потяг,374] Потім — лайки та сварки, й жалю важка гіркота.375] От і здригається тут від докорів та криків повітря,376] Всяк закликає богів кривду помстити свою.377] Гра — вже не гра; поривається кожен свого домогтися,378] Бачив я: сльози не раз рясно по лицях текли.379] Хай від такої ганьби береже Громовержець жіноцтво,380] Щоб таланило йому вабити чоловіків!381] Ось чим жінкам дала змогу втішатись бездумна природа;382] Вибір багатший забав — чоловікам перепав:383] Тут перегони з м'ячем, тут списи і розгонисті кола,384] Зброя всіляка, щити й кінь, що по кругу біжить.385] Поле не бачить вас, ні джерело найстуденіше Діви,386] Туська на тихій воді не поколише ріка.387] Портик Помпеїв вам личить зате, коли в ясне сузір'я388] Діви стрімливо летять сонячні коні палкі.389] Також відвідуйте храм лавроносного Феба, що в битві390] Нам посприявши морській, флот єгиптян потопив,391] Й інші споруди, що їх і сестра і дружина вождева392] З зятем—звитяжцем звела, що в корабельнім вінку.393] Ще — вівтарі, де мемфійську телицю обкурює ладан,394] Ще й три театри, щоб там на видноті ви були;395] Далі — й арену, де кров на піску ще парка, а потому —396] Цирк, де довкола стовпа — вихор гарячих коліс.397] Що приховалось — незнане; незнаного — хто пожадає?398] Що ж то таке, поміркуй, врода — без споглядача?399] Краще співай від Таміра чи від Амебея — одначе400] Треба, щоб ліру твою хоч би хто—небудь почув.401] От приховав би свій твір Апеллес, то й донині б Венера402] Десь під водою була, в моря німій глибині.403] Що так потрібно натхненним співцям? Однієї лиш слави:404] Вся наша праця важка звернена тільки на це!405] Дбали колись і безсмертні, й вожді про поетів, а хорам406] Дяку складали гучну і нагороду в свій час.407] Дійсно високим, величним, святим було ймення поетів,408] Дорогоцінні не раз їм подавали дари.409] Енній з Калабрії честь таку мав, Сціпіоне великий,410] Поряд із прахом твоїм, друга близького, лягти.411] Нині — зневажено плющ— хоч як віддавайся мистецтвам412] Вчених сестриць, а тебе ледарем, врешті, назвуть.413] Мило для слави й очей не склепляти! Хто знав би Гомера414] Без "Іліади" його, що протривала віки?415] Хто про Данаю б чував, якби, замкнена в тій своїй вежі,416] Вік там вона пробула, аж до старечих сивин?417] Ось чому, кралі, посеред юрби вам корисно бувати,418] Часто ж ідіть за поріг — просто аби погулять!419] Так і вовчиця, щоб мати вівцю, йде на цілу кошару,420] Так і Юпітера птах рине на рій голубів.421] Тож і красуня нехай на очах буде: з—між незчисленних422] Хлопців хоча б одного, може, відхопить собі.423] Всюди хай дбає про те, щоб подобатись, все своє вміння424] Хай зосередить вона тільки на вроді своїй!425] Випадок — скрізь владарем; гачок наготові хай буде:426] Рибка спіймається й там, де не чекаєш на влов.427] Часто аж лапи збивають собі гончаки по яругах —428] Олень же, глянеш бува, сам у тенета вбіжить.429] От Андромеду візьми: чи могла сподіватись, що сльози,430] Поки у путах була, серце зворушать комусь?431] Часто, ховаючи мужа, підшукують іншого: жінці432] Личить нечесаній йти, ронячи сльози рясні.433] Втім, уникайте мужчин, що про вроду свою вже аж надто434] Дбають, зачесані так, мовби хто вилизав їх.435] Що говоритимуть вам — говорили вже тисячам інших:436] З місця на місце, легка, пурхає їхня любов.437] Що їй робить, коли він легковажнішим видавсь од неї?438] Може, самій запастись добрим десятком мужів?439] Годі в те вірити, вірте одначе: послухала б Троя440] Ради Пріама колись — то б височіла й тепер.441] Інші — закоханих з себе вдають і в такий ото спосіб442] Хочуть (хіба не ганьба?) вигоду мати якусь.443] Хай вас в оману не вводить намащене нардом волосся,444] Не задивляйтесь на те, як хто свій одяг уклав,445] Хай не піддурює тоґа, з найтоншої зшита тканини,446] Й перстень на пальцях у них — що раз то інший, новий!447] Хтось із таких джиґунів причепурених — злодій, можливо,448] Й зовсім не врода твоя — палить його твій убір.449] Часто: "Віддай, то моє!" — кричать обікрадені кралі,450] Часто: "Віддай, то моє!" — форумом гомін іде.451] З храму, що злотом горить, незворушна, те бачиш, Венеро,452] Ти — й Аппіади, що там, перед тим храмом, стоять.453] Між залицяльників тих що не другий, то знаний всім пройда454] От і вибілюйсь тоді, як поведешся з таким!455] Інша спіткнулась — нехай це послужить тобі за науку:456] Ступить брехун на поріг — двері тримай на замку!457] Хай би там як присягався Тесей, кекропіди, не вірте:458] Нині він, як і колись, тих же закличе богів.459] Годі й тобі, що Тесея наслідував, Демофоонте,460] Вірити: хто ж, як не ти, зрадив Філліду свою?461] Гарне щось вам обіцятимуть — гарне у відповідь мовте,462] Як обдарують, то й ви не залишайтесь в боргу.463] Та, що дарунок взяла, у любові ж відмовила — здатна464] Вічний згасити вогонь, що на честь Вести горить,465] Викрасти святощі з храму Інаха або ж отруїти466] Зіллям смертельно їдким рідного мужа свого.467] Втім, завеликий розгін я беру — притримай—но віжки,468] Музо, аби на скоку з воза не вилетіть нам!469] Броду спитають слова — на табличці сосновій писання470] (Спритна служниця із рук в руки тобі передасть) —471] Глянь, що написано там, і старайся з тих слів зрозуміти,472] Чи прикидається він, чи не на жарт закохавсь.473] Перечекай, а тоді відпиши: для коханців чекання —474] Добра спонука, лише б не затяглося воно.475] Втім, легковажною, поки проситимеш, не видавайся,476] Надто рішучою теж, як відмовляєш, не будь.477] Хай, наче на терезах, і надія хитається, й острах —478] Більше надія, однак, хай набирає ваги.479] Пишете — чистої мови вживайте; найбільше принади480] Взяте з розмови, просте слово таїть у собі.481] Скільки разів саме лист ще непевну роздмухував іскру,482] Скільки — нашкодив красі неоковирним письмом!483] Ще одне: ті з вас, що чоловіків своїх (ви ж не весталки!)484] Хочуть водити за ніс, — краще самі не пишіть,485] А лиш рукою раба чи рабині мережте табличку486] Й не довіряйте її (доказ прямий!) новаку:487] Бачив я часто жінок, що раз по раз аж блідли, сердешні,488] Страх—бо — то вже не життя: гіршого рабства нема.489] Звісно, поганцем є той, хто ті докази в себе тримає,490] В того паскуди, скажу, Етни вогонь у руках.491] Та на лукавство — лукавством, гадаю, слід відповідати —492] Таж дозволяє й закон зброю на збройних знімать.493] Далі таке: кожен лист вчіться почерком іншим писати494] (Цю настанову, повір, через тих підлих даю!),495] Перш ніж відписувать, добре зітри, що раніше писала,496] Щоб на табличці одній почерків двох не було.497] Пишеш коханцеві — так напиши, щоб здавалося — жінці:498] Треба сказать тобі "він" — виведи вмисне "вона".499] Щоб від таких—от дрібниць до поважніших справ перейти нам500] І на вітрилах усіх далі пуститись у путь, —501] Буйний вгамовуй порив, коли вабити хочеш обличчям, —502] Людям—бо мир до лиця, звірові — гнів налітнйй.503] Гнів викривляє лице, набрякають, темніючи, жили,504] Очі грізнішим вогнем, ніж у Горгони, горять.505] "Більше до рук не візьму тебе, флейто!" — сказала Паллада,506] Вздрівши на хвилі пливкій щічки надуті свої.507] От зазирніть, коли в гніві, в люстерко — себе ж таки в ньому508] З вас не впізнає ніхто — так—то спотворює гнів!509] Гордість — не менша біда. Лиш погідний очей ваших погляд510] Служить окрасою вам і привертає любов.511] Так і пиха (вір бувалому!): часто сам вираз обличчя,512] Хоч не дійшло ще до слів, може відразливим буть.513] Дивиться в вічі — дивись; усміхається — ти усміхайся,514] А головою кивне — значить, кивни йому й ти.515] Так от, тупими набавившись стрілами, хлопець крилатий516] З сагайдака врешті—решт гостру добути спішить.517] Важко й з сумними бува. Аянт хай кохає Текмесу,518] Всі ж ми — веселий народ: манять усміхнені нас.519] Я б не просив ні тебе, Андромахо, нізащо у світі,520] Ані, Текмесо, тебе бути за любку мені.521] Не привели б ви на світ діточок, то б не вірив, здається,522] В те, що тулилися ви — кожна до мужа свого.523] Та чи діждався Аянт від своєї жони—жалібниці524] На якесь миле слівце, що до вподоби мужам?525] Хто мені права не дав із великих речей для малого526] Приклади брати й вождів тут подавати ймена?527] Вождь дає сотню одному під руку, а відділ кінноти —528] Другому, третій — орла, знак легіону, несе.529] Так ви й до нас приглядайтесь: кожному, хто на що здатний,530] Визначіть місце його — хай там, як воїн, стоїть.531] Хто з багачів — на дари хай щедриться; правник — на поради;532] Хто говорити мастак — справи хай ваші веде.533] Ми, хто складає пісні, — пісенні несімо дарунки,534] Ми — особливий загін: наше заняття — любов.535] Ми, коли нам до вподоби якась, — її славимо лунко:536] Кінтії хто б то, скажи, чи Немесіди не знав?537] Хто Лікоріда — те знають на сході, на заході знають;538] Нині цікавиться всяк, хто ж то Корінна моя.539] Зваж і на те, що співці від справ підступних далекі:540] Силою хисту свого звичай шліфуємо й ми.541] Ні марнославності в нас, ані до багатства жадоби,542] Нам тільки б ложе та тінь — інші хай форумом снять!543] Лиш на гачок дуже легко ми ловимось і пломенієм544] Жаром любові палким, що не вгаває й на мить.545] Ніжне мистецтво зате пом'якшує кожному вдачу,546] Наше заняття й життя — в парі йдуть, кроком одним.547] Будьте прихильні, дівчатка, жінки, до співців аонійських,548] Бо ж і натхненні вони, й любленці Муз—Пієрид!549] Є таки в нас божество, очевидний зв'язок наш із небом:550] Із піднебесних осель дух цей заронено в нас.551] Грошей чекать від учених поетів — хіба то не злочин?552] Тільки на злочин такий кралі всі йдуть залюбки.553] Хоч попервах удавайте не жадібних: свіжий коханець,554] Щойно побачить сильце, тут же чкурнути готов.555] Як не однакова збруя підходить для того, хто здавна556] Тягне робочу шлею,— і молодого коня,557] Так не годиться в однаковий спосіб ловити статечних —558] І юнаків, про яких кажуть: зелене іще.559] Цей, недосвідчений, тільки—но стане на службу в Амура,560] Тільки—но в спальню твою, жертва свіженька, шмигне, —561] Хай лиш до тебе все горнеться, хай лиш одну тебе знає,562] Муром міцним той засів високо обгороди!563] Бійся суперниці! Будеш одна з ним — твоя перемога:564] Владу й любов, пам'ятай, з кимось ділити не варт!565] Той же, вояка старий, буде стиха любити, розумно,566] Стерпить таке, що ніяк не по плечу юнаку.567] Він ні ламати дверей, ні одвірків палити не стане,568] Щічки, впавши у гнів, любці своїй не дряпне,569] Одягу ні на собі не порве, ні на ній; за волосся570] Він її теж не смикне, не допровадить до сліз:571] Це — юнакам, од жаги очманілим (зелене ж бо!) личить,572] Ну, а бувалець, кажу, навіть до болю глухий.573] Він неквапливим згоряє вогнем, мов те сіно змокріле,574] Мов на гірському хребті тільки—но зрубаний дуб.575] Перша — певніша любов, а плідніша, вагоміша — друга:576] Яблука стиглі мерщій, поки не впали, зривай!577] Без недомовок тепер (перед ворогом — навстіж ворота!) —578] Навіть невірність свою вірністю вмій приховать!579] І пам'ятайте: що легко дається — недовго втішає, —580] Часом до милих забав хитру відмову підкинь.581] Хай, на порозі простягтись: "О двері жорстокі!" — зітхає,582] Часто хай просить тебе, часто — хай і грозить.583] Так до гіркого звертаємось, солодощів попоївши,584] Й при ходовому, бува, вітрові гине судно.585] Тим—то жінок своїх чоловіки не пестять занадто:586] Кожен при жінці своїй будь—коли може лягти.587] І навпаки: скаже сторож "Не можна!" — одразу лютіша588] Через відмову жорстку нас розпікає жага.589] Втім, дерев'яного киньте меча — повоюємо справжнім,590] Хоч проти нас, певна річ, тут же повернуть його.591] Хай твій коханець новий, в сильці опинившись, гадає,592] Що в твоїй спальні лиш він — гість і єдиний владар.593] Потім дай знати йому, що й суперник сюди заглядає:594] Не підстьобнеш його так — хутко зів'яне любов.595] Гарно рисак на змаганнях біжить, коли спереду й ззаду596] Коні копитом гулким землю розгонисто б'ють.597] Навіть погаслу жагу розворушує наново кривда —598] Свідчити сам я берусь: лиш коли скривдять — люблю.599] Та щодо ревнощів тих — хай лиш здогади будуть у нього:600] Хай тут уява його гору бере над знанням.601] Хай він гадає, що хтось за ним стежить оком недремним,602] Що у коханки — хмурний, повний злоби чоловік.603] Та, що нічого ніде не грозить їй, — то не насолода:604] Будь хоч Таїдою, все ж вигадай страх хоч якийсь!605] Замість у двері ввійти, крізь вікно, скажімо, хай лізе,606] Ти ж, мовби дома біда, знітившись гостя прийми.607] Хитра служниця на те "Ми пропали!" — хай вигукне, вбігши,608] Ти — юнака заховай, щоб у куточку тремтів.609] Спокою трохи, любові додай до страхів тих, одначе,610] Щоб не подумав: "Ти бач, скільки—то коштує ніч!"611] Як — чоловіка кмітливого, як одурить охоронця,612] Що не склепляє очей, — чи говорити про те?..613] Жінка хай мужа боїться свого, під замком нехай буде —614] Так і закони, й права, й приписи цноти велять.615] Та під замком буть тобі, кому щойно даровано волю?.. —616] Ні! Щоб водити за ніс — швидше до таїнств моїх!617] Хоч би очей в тебе стільки впивалось, як мав їх сам Аргус,618] Будь—кого перехитриш, тільки б охота була!619] От, припустімо, й листа не напишеш (усюди той сторож!),620] Так, але ж лазня ще є — там уже будеш сама!621] Й служка довірена, вклавши табличку за пазуху теплу,622] Будь—кому зможе її без перешкод віднести.623] Що там за пазуху? Десь при стегні або й до підошви624] Хай, прикріпивши, несе сповнені ласки слова!625] Сторож надто зіркий? Не треба таблички — хай служка626] Спину підставить: на ній, мов на табличці, пиши.627] Ще й молоком можна свіжим писати: посиплеш вугіллям —628] І в непомітних слідах літери спостережеш.629] Око піддуриш ти й соком із льону: на дощечці чистій —630] Добре приглянься лишень — стануть рядочком слова.631] Як не старався дочку вберегти від пороку Акрісій,632] Все ж віддалася вона — він таки став дідусем.633] Що з охоронця того, коли стільки театрів у Римі?634] Що — як вона залюбки на перегонах сидить?635] Що — як буває на лункоголосому святі Ісіди636] Й там, куди тільки одна, без супровідника, йде?637] Є ще Богині Доброї храм, а туди вже не ступить638] Жоден із чоловіків, окрім обранців її;639] Є ж іще лазня, де можна й натішитись, поки невтомний640] Сторож — по той бік дверей — речі пильнує твої.641] Врешті, ще й подруга, мовби хворіючи, будь—коли може,642] Хай лиш нагода якась, ложе своє відступить.643] Що вже казати про ключ потаємний: сама його назва644] Вчить, що робити, а ще ж, окрім дверей, є вікно.645] Пильного сторожа можна й приборкати щедрим Ліеєм,646] Що дозрівав—палег —1 десь на іспанській горі.647] Й інші є засоби різні, що сон навівають глибокий648] І на повіки кладуть темінь летейську важку.649] Добре, як служка, якій довіряєш, почне з охоронцем650] Балаканину, тоді — візьме в обійми свої.651] Та чи не зайве тут довго повчати, коли охоронця652] Коштом украй незначним будь—коли можна купить?653] Підкупом, вір мені, можна людей прихилить і безсмертних,654] Як подарунок даси — зм'якне сам Батько богів.655] Що хтось розумний учинить, те й дурень: узявши дарунок656] І порадівши йому, буде, як риба, німий.657] Та лиш один раз на рік охоронця купить намагайся,658] Щоб за гостинцем щодня не простягав він руки.659] Я нарікав, пам'ятаю, що друзів боятися треба,660] Та не лишень про одних чоловіків я кажу:661] Будеш довірлива — втіхи твої смакуватиме інша,662] Інша, не вгледиш коли, зайця твого сполохне.663] Навіть служниця, що спальню твою прибирає сумлінно,664] Як і те ложе, не раз — віриш? — моєю була!665] Значить, гарненьких у дім не бери, бо, кажу, та служниця666] Замість хазяйки сама гарно годила мені.667] Гей, та чи я одурів? Йти на ворога — груди на розхрист —668] Ще й видавати себе… так от, своїм язиком!669] Пташка ж не вчить птахолова, де її краще впіймати,670] Лютих собак на свій слід не випроваджує лань.671] Хай там однак! Аби користь була. їй служитиму вірно,672] Хоч би лемноським жінкам меч проти себе ж давав!673] Спершу старайтесь, щоб ми похвалялися: "От як нас люблять!"674] Легко ж повірити в те, що кожен день на умі.675] Прийде юнак — обігрій його поглядом, потім, зітхнувши676] Глибоко, ти запитай, що ж він так пізно прийшов.677] Далі — на сльози пора й нарікання (мовляв, маєш іншу),678] Далі вже — кішкою ти кинься йому до лиця.679] Це — переконливо. Тут він, розм'якнувши, сам пролепече:680] "Он воно що! Ти дивись… Гине без мене, либонь!"681] Надто, коли чепурун він, коли, позираючи в люстро,682] Певен, що кожну з богинь зачарувати б зумів.683] Хто б ти, однак, не була, в обуренні міри дотримуй,684] Вчувши про іншу якусь, розуму все ж не втрачай685] І не спіши в те повірити: приклад печальний Прокріди686] Вчить нас, що поспіхом тут тільки нашкодиш собі.687] Біля барвистих горбів, де Гімет рясніє квітками,688] В'ється священний струмок, обіч — м'яка мурава.689] Близько гайок, а між трав — деревця розрослися суничн',690] Лавр, темний мирт, розмарин пахощі сіють довкіл.691] Бук густолистий, крихкий тамариск, густа конюшина,692] Сосна, красуня гінка, — все в тій місцині росте.693] То під Зефіром легким, то під леготом іншим цілющим694] Скільки—то різних листків, трав усіляких тремтить!695] Мило Кефалові тут. Гончаків і прислугу лишивши,696] Втомлений, біля струмка він присідав на траву.697] 'Ти, що жагу втихомирюєш, — так він співав, — охолодо,698] Знову до мене прийди, ніжно торкнися грудей!"699] Хтось це підслухав — і ну до Прокріди; вона кожне слово700] (Видно, чекала біди) ловить вже вухом чутким.701] Тільки—но вчула те, як здалось їй, суперниці ймення —702] Впала відразу, німа: біль їй дар мови одняв.703] Зблідла, як бліднуть листки виноградні на першім морозі704] В пору, коли на лозі вже виногрона нема,705] Наче те яблуко, що, наливаючись, вітку вгинає,706] Незарум'янене ще, наче незрілий кизил.707] Щойно до тями прийшла — розриває на грудях одежу,708] Дряпає лиця собі, хоч і невинні вони.709] Мить — по вулиці вже, розкуйовджена, простоволоса,710] Мчить, наче та, що їй Вакх тирсом затьмарює глузд.711] Лиш до злощасного місця підбігла, в долині лишила712] Служок і в гай увійшла — тихо, але без вагань.713] Що тоді думала ти, коли так нерозумно ховалась?714] Що за вогонь так палив серце, Прокрідо, твоє?715] Певно, чекала: "Ось—ось тут появиться та Охолода —716] І перед зором моїм власна постане ганьба".717] То тебе сором діймав (підглядати — не дуже то гарно!),718] То ти хвалила себе — сумнів з любов'ю змагавсь.719] Місце, ім'я, той шептун — усе мов кричало їй: "Зрада!"720] Ще ж ми, чого боїмось, поспіхом віримо в те.721] Тут іще вгледіла слід на траві, наче тілом прим'ятій, —722] Серце забилось нараз, ніби та пташка в сильці.723] Ось уже полудень тіні стягнув, і до заходу сонця724] Стільки лишалось путі, скільки від сходу пройшло.725] От і Кефал, син Меркурія, вийшов, пашіючи, з лісу726] Й над джерелом нахиливсь охолодити лице.727] Ти, причаївшись, чекала, Прокрідо. Той ліг на травицю —728] Й знову своєї: "Прилинь, о легковійна, прилинь!"729] Тут мов полуда з очей у Прокріди зраділої спала,730] Розум до неї вернувсь, як і рум'янець живий.731] З тим піднялась і, гілки розсуваючи з—перед обличчя,732] Жінка до мужа спішить, щоб обійняти його.733] "Звір там", — подумав Кефал і, лук негайно схопивши,734] Вже накладає стрілу, що у правиці була.735] "Ні, то не лань! Зупинись! Не пускай стріли, нещасливче!736] Горе!.. Дружині своїй вістрям ти серце пройняв!737] Горе, о горе мені!.. У любляче серце ти влучив!738] Втім, через тебе давно кров'ю воно запеклось.739] Гину завчасно, але не від зради,— земля, що ти нею740] Вкриєш останки мої, буде мені, мов той пух.741] Із вітерцем, що так обманув мене, лине мій подих…742] Гину!.. Рукою закрий, милий мій, вічі мої!"743] Той, її тіло слабке до грудей пригортаючи скрушно,744] Рани глибокої кров хоче омити слізьми.745] Подих, що виплив повільно з грудей її необережних,746] Він на вустах своїх чув, горем пригнічений муж…747] Та пригадаймо, з чого почали! Повернімо свій човен,748] Хай по трудах нелегких гавань всміхнеться йому!749] Певно, чекаєш давно, що я поведу тебе в гості750] Й приписи певні подам, як повестися тобі.751] Пізно приходь і поважно ступай при засвічених лампах —752] Пізно прийшовши, кажу, зваби собі додаси.753] Хто напідпитку, тому й у негарній привидиться краля —754] Ваду, яка б не була, мовби приховує ніч.755] Пальцями їжу легенько бери: рухи й тут є належні,756] Рота рукою, скажім, не витирай за столом.757] Перед гостиною не наїдайсь, але й в гостях май міру:758] їж, як смакує, але — менше, ніж з'їсти могла б.759] Стала б таки при Парісові рот напихати Єлена —760] "Дурень лиш, — чухався б той, — дурень міг красти таку!"761] Більше пасує жінкам, а навіть і личить їм — пити:762] З сином Венери тобі, Вакху, найкращий союз.763] Так, але поки ясна голова, поки пам'ять і ноги764] Служать тобі й від вина ще не двоїться в очах.765] Гидко дивитись на ту, що лежить, наче мертва, напившись, —766] Гідна, щоб з нею будь—хто хіть заспокоїв свою.767] Сон за столом — небезпечне заняття: заснувши, такого768] Часом натворимо ми, що хоч під землю ховайсь!769] Далі вже й сором повчать. А Венера: "Вважаєш за сором770] Діло, що, власне, над ним — ласка, опіка моя?"771] Знаєте всі свого тіла будову — стосуйтесь до неї:772] Як випадало б лягти — кожна для себе рішай.773] Світишся вродою — то горілиць прилягти не вагайся;774] Спина немов з—під різця — спиною очі втішай.775] Меланіона плечей Аталанти стрімкої торкались776] Ноги — у тебе такі ж, отже, лягай, як вона.777] Куца — тоді на коня; для високої зростом фіванки778] Жодного разу, повір, Гектор конем не ставав.779] Жінка, що станом струнка, опершись колінами в ложе,780] Хай при поставі такій зверне голівку набік781] Гарне стегно в тебе, груди без вади — хай він над тобою782] Стане, а ти простягнись навскіс на ложі своїм.783] І не вважай, що то зле, як по плечах розпустиш волосся,784] Наче вакханка, й лежиш, мов окриваючись ним.785] Ти ж, на чиїм животі наробила вже складок Люціна, —786] Наче той парф на коні, спиною вмить повертайсь.787] Тисяча способів є. Найпростіший — на правому боці788] Й трохи на спині лежать, тобто — напівгорілиць.789] Ні Аполлона триніжок тобі, ні Аммон, що з рогами,790] Певних таких не дадуть, як моя Муза, порад!791] Тож, коли гідне довір'я багате на досвід мистецтво —792] Вірте! У віршах моїх не розчаруєтесь ви!793] Жінка повинна відчуть до кінця, всім єством, насолоду,794] А водночас хай і він од насолоди тремтить.795] Хай під час любощів шепіт не мовкне солодкий, ласкавий,796] Навіть для пустощів там місце якесь залиши.797] А не вділила тобі до тих любощів смаку Венера —798] Солодко схлипуй хоча б — гину од втіхи, мовляв.799] Справді нещасна та жінка, в якої нечуле до ласки800] Те, що слугує для втіх чоловікам і жінкам!801] Тільки, якщо вдаєш, то, гляди, не впіймайсь на неправді:802] Рухами, блиском очей вміло приховуй брехню.803] Що тобі миле, те голосом, подихом навіть засвідчуй —804] Й тут (хоч і сором про те!) є таємниці свої.805] Жінка, що хоче від гостя платні після втіхи на ложі,806] Вбогою зробить себе: втіхи покинуть її.807] Світлові з вікон усіх не давай проникати у спальню:808] Що не милує очей, те приховає півтінь.809] Втім, і забаві кінець! З колісниці, яку білокрилих810] Лебедів пара тягла, час і пора вже зійти.811] Як перед тим юнаки, так і ви на трофеях любові812] Напис, дівчата, зробіть: "Був у нас вчитель — Назон".
