— То, може, вони всі вже там зараз? І Восьмий, і Ред, і Бані, і Ахім… Я ж там у п`яти метрах був від машини, коли у них танк вцілив. Я з ними мав їхати. Ось чому вони загинули, чому я живий? Навіщо мені це життя?..
Поет
— Тут хтось спатиме? Вдень він по телефону дзвонить, що нас всіх запеленгують, кричить що живий, що кохає, що виходить, скоро буде, наче йому до неї зупинка на метро, а вночі вже «навіщо», «чому не я…».
Лавр
— Ну, не кричав я, я тихо… Просто вона найкраща в світі і мене чекає. Але, справді, навіщо...
Поет
— Так отож. Знаєш цю притчу? Коли чоловік помер і питає у Бога, навіщо я жив. А Бог йому: «Ось ти у молодості у відрядження їхав, пам`ятаєш? Ні, каже, але щось було таке. — так пішов у вагон-ресторан, і там у тебе жіночка за сусіднім столиком сіль попросила дати, то ти й дав. Згадав? — Ну, пригадую щось таке… — Так отож».
Велес
— Мы сейчас все между небом и землей. И то тянет, и другое…
Слон
— Сейчас я тебя так потяну, что мало не покажется. Вон небо светлеет, встаем и идем. По одному, вон к тому забору крайней хаты. Первый дойдет, маякует, что там — еда-вода-карта местности, мы в бинокль смотрим. Проверьте автоматы, все дела.
Велес
— А кто первый?
Слон
— Кто спрашивает, тот и ходит.
Велес
— Так у меня ж нога…
Слон
— Вот и не будешь спешить.
Тетяна
— Димка?!
Велес
— Танька… Какого хрена ты здесь?
Тетяна
— А ты какого?! Ты же в каратели пошел… Это све крови хата, а в городе обстрел каждую ночь, там опасно стало.
Велес
— Пончик в хате?
Тетяна
— Нет больше Пончика.
Велес
— Убитый?!..
Тетяна
— Типун тебя на язык, выгнала я его. Воюет с такими как ты. Он теперь Червонец стал, а не Пончик. Малый в хате спит. Пусти меня, куда шла, разберусь с тобой.
Велес
— Иди. Я в хате буду. Сейчас мои подойдут.
Тесей
— «Котел виник після прямого вторгнення російської армії. Воно, як і артобстріли в червні на кордоні, схоже, стало несподіванкою для українських генералів. Своєчасний наказ на відступ не надійшов. Відтак українським бійцям, начебто за згодою президента Росії Володимира Путіна, пообіцяли відкрити коридор і дозволити вийти, зберігши життя. Росіяни дали українцям "слово російського офіцера", що стріляти не будуть. Але коли українські солдати наблизилися до "коридору Путіна", відкрили вогонь з усіх видів зброї. Українським військовим і добровольцям доводиться з боєм і важкими втратами прориватися невеликими групами». Та знаю вже все це, знаю… Що там з цими групами, ось питання... Ого… «Местному населению ополченцы приказали выдавать карателей под угрозой военного трибунала»…
Тетяна
— И с собой дать вам нечего. Соседи только завтра за едой в город поедут.
Слон
— Это таки судьба. Я тут точно не могу одноклассников встретить, а Велес раз — и как специально.
Тетяна
— Так он Велес… Красиво. Дима, а почему Велес?
Велес
— Бог такой. Песни пел, чтобы все, кто воюет, побратались. Я сам скоро запою… Стрелка, а, Стрелка, глянь, что у меня с ногой.
Стрілка
— У вас є щось з медикаментів? Тут таки загноїлося, ще й сильно…
Велес
— Танька, отойди, я голый тебя стесняюсь.
Тетяна
— Дурак ты Димка, как был, так и остался, как же я тебя ненавижу!
Велес
— Любишь ты меня, Танька, а выскочила за Пончика.
Тетяна
— Оставляйте, ребята, мне этого идиота пораненного на всю голову, видать и правда судьба.
Поет
— Це насправді дуже небезпечно, думаю, нас вже шукають, може і з собаками… Тоді і вам буде зле, і малому.
Слон
— Ну, откуда у них собаки — кто знал, что смогут уйти? А подвал тут большой, отлежится, связь есть, выйдем — пришлем за ним.
Лавр
— Велес, ти як? Згодний?..
Велес
— От судьбы не убежал.
Поет
— Ну тоді всі пішли швидше, доки сусіди ще сплять. Бо хто зна які тут сусіди.
Тетяна
— Это точно, у нас уже ни сын за отца не отвечает, кто сейчас за кого, ни сестра за брата, не то что за соседей... Стойте, вот вам вода, еда, а тебе, девочка, халатик нашла, больше никакой тут одежды нет, — мы сами в чем были, в том приехали.
Стрілка
— Та не треба, навіщо…
Тетяна
— Переоденешься, сойдешь за местную.
Слон
— Василек...
Лавр
— Волошка...
Стрілка
— Мої улюблені квіти. Я їх у дитинстві в рапсі збирала.
Поет
— Не знаю, про що ви, стріляють з Гіацинту.
