Der Band Die Niemandsrose nimmt eine zentrale Stellung in Celans dichterischem Werk ein und kann als Höhepunkt seines Schaffens gelten. Er umfasst Gedichte, die zwischen 1959 und 1963 entstanden sind. Gleich dem vorangehenden Band Sprachgitter, enthält er ein ausgeprägtes poetologisches Programm, das zugleich ein Daseinsentwurf ist. Die Konstituierung einer neuen Wirklichkeit geschieht mit Einbeziehung existenzieller Fragen und kultureller Identitätsproblematik, vor allem der Leiden an der Schoah und der Entdeckung der russischen Literatur, deren Inbegriff für ihn der russischjüdische Dichter Ossip Mandelstamm ist. Die kosmische Dimension des Celanschen poetischen Universums äußert sich unter anderem in den zahlreichen intertextuellen Bezügen, die ihn als einen überaus weltoffenen Dichter zeigen.Збірка Нічийна троянда займає центральне місце в поетичному доробку Целана й вважається вершиною його творчості. Вона охоплює вірші, що виникли між 1959 і 1963 рр. Подібно до збірки Мовні ґрати, вона містить чітко виражену поетологічну програму, яка водночас є проектом буття. Конструювання нової дійсності відбувається із залученням екзистенційних питань і проблематики культурної ідентичності, насамперед страждань, заподіяних Голокостом, і відкриттям російської літератури, втіленням якої став для нього російсько-єврейський поет Осип Мандельштам. Космічні виміри Целанового універсуму виражаються, серед іншого, в численних інтертекстуальних зв'язках, які показують його як надзвичайно відкритого до світу поета.
