Левко Лук’яненко
28.11.98
На втілення в життя ідеї цієї доповіді Асоціація дослідників голодоморів в Україні 12 грудня 1998 року спрямувала Генеральному прокуророві України пану М. Потебеньку заяву наступного змісту:
Міжнародна наукова конференція, що відбулася 28.11.98 в Інституті історії АН України з ініціативи цього Інституту й Ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні на тему: «Голод-геноцид 1933 року в Україні: історико-політологічний аналіз суспільно-демографічних та морально-психологічних наслідків»
КОНСТАТУВАЛА:
— голод 1932–1933 років був спричинений не природними явищами, а тодішньою тоталітарною комуністичною владою і був спрямований на знищення українських селян, цебто становить міжнародний злочин геноциду;
— у наслідок злочинних дій влади було знищено 7–8
мільйонів громадян України;
— геноцид як міжнародний злочин супроти української нації не має строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а того Рада Асоціації дослідників голодоморів в Україні,
ОПИРАЮЧИСЬ
на численні конкретні факти навмисного доведення комуністичною владою українців до голодної смерті, що викладені в доповідях учасників конференції та попередніх працях:
«Голод-33. Народна книга-меморіал» видання 1991 р.;
«Безкровна війна» (книга свідчень) О. Міщенка, «Молодь», 1991 р.;
«Репресоване краєзнавство», колективна праця, видання 1992 р.;
«Колективізація і голод на Україні 1932–1933 рр.», вид. «НД», 1993 р.;
«Голодомор 1932–1933 рр. Причини і наслідки». Матеріали міжнародної наукової конференції 9–10 вересня 1993 року, вид. 1995 р.;
«Чорні жнива. Голод 1932–1933 років у Банківському та Коломацькому районах Харківщини», видавництво М. П. Коця, 1997 р.;
«Голод 1946–1947 років в Україні: причини і наслідки». Матеріали Міжнародної наукової конференції 27.05.97 в Києві, вид. М. Коця, 1993 р.,
ПРОСИТЬ
Генерального прокурора України порушити кримінальну справу по фактах примусової смерті для проведення слідства та правової оцінки штучного голоду українців, який організувала тодішня комуністична влада в Україні.
Асоціація дослідників голодоморів в Україні готова представити Генеральному прокуророві вище названі твори як і багато інших матеріалів з підтвердженням геноциду українського народу в розпорядження Генерального прокурора України.
Левко Лук’яненко, Голова Асоціації
12.12.98
З Генеральної прокуратури заяву Асоціації передали до прокуратури міста Києва, звідки 12 лютого 1999 р. надійшла відповідь:
Ця відповідь нас обурила — як можна з прізвищем найславетнішого захисника української нації бути таким бездушним до цієї нації?! І Рада Асоціації 11 червня 1999 року спрямувала Прокурору м. Києва клопотання такого змісту:
Асоціація звернулася до Генерального прокурора із заявою від 12.12.98 про порушення кримінальної, справи по фактах примусової голодної смерті громадян України в 1932–1933 рр. Генпрокуратура, очевидячки, вважає голодомор 1932–1933 рр. і загибель 7–8 мільйонів українців за справу не загальноукраїнської ваги, а місцевого значення і переслала заяву прокурору міста Києва. Прокурор м. Києва свій маєстат либонь вважає вище такої проблеми, як голодомор 1932–1933 рр. і передоручив справу своєму першому заступникові панові В. В. Шевченку.
Шевченко, отримавши заяву, що скотилася йому зверху з двох вищих щаблів, поставився до неї з цілковитою бюрократичною байдужістю і надіслав Асоціації 12 лютого 1999 р. відповідь за № 04/1р-99 ось такого змісту:
«Прокуратурою міста Києва розглянуто Вашу заяву про порушення кримінальної справи по фактах смерті українців протягом 1932–1933 років.
По характеру і часу подій, про які йде мова, Кримінальним кодексом України відповідальності не передбачено».
Ця відповідь нас не задовольняє.
