За домовленістю з українськими громадами у всіх українських церквах світу має відбутися Служба Божа в однаковий (відповідно до поясного поділу) час. У заздалегідь узгоджену годину й хвилину патріарх Київський і всієї України оголосить трихвилинне мовчання у пам’ять загиблих. Кожен прочанин зі свічкою в руках в жалобі відраховує 180 секунд. Планується пряма трансляція по радіо та телебаченню, які передадуть сигнал До 3-хвилинного мовчання. Українці світу зупинять авта, інший транспорт і всяку іншу працю (яку технологічний процес дозволяє зупиняти) і, завмираючи на три хвилини, мовчки відраховують 180 секунд.
Наступного Дня українці США і Канади (а, може, до них приєднаються українці з інших держав) за заздалегідь розробленими маршрутами поїдуть автобусами у місця, де вороги заморили голодом найбільше людей і там, у супроводі наших екскурсоводів, відбудуть поминальну Службу, зустрінуться з українськими громадянами та обміняються спогадами про минулу трагедію.
Асоціація дослідників голодоморів в Україні уже звернулася до Президента з клопотанням створити урядовий комітет з підготовки до відзначення 70-річчя голодомору 1932–1933 років на державному рівні. Очевидно, воно пройде в День вшанування пам’яті жертв голодоморів, який відповідно до указу Президента 1998 року щорічно відзначається в останню суботу листопада. Напевно, це буде конечною кульмінаційною подією у низці жалобних заходів.
На нараді з керівництвом Фундації в США ми висловили надію на співпрацю організацій дослідження, голодоморів з українською владою. Мабуть, у першій частині (червень 2003 року) ініціатива належатиме Асоціації й фундації, а в другій (листопад 2003 року) — урядовому комітету. Проте ми готові до співпраці з урядовою комісією в будь-якій стадії і раді будемо їй допомагати, 70-річчя голодомору — це сумна дата загальноукраїнської ваги і справу організації її проведення належить взяти до рук незалежній українській державі.
Повернувшись до Києва зі США, я розповів про цей план на засіданні Ради Асоціації та керівництва УРП. План викликав загальне схвалення з доповненням деякими суттєвими пропозиціями, викладеними вище.
Зрозуміла річ, що такий грандіозний розмах події можна надати тільки в тому разі, коли держава активно візьметься за цю справу. Завдання наше полягає в тому, щоб спонукати її до цього.
Українська Асоціація і американська Фундація в жодному разі не претендують на зверхність у жалобних заходах. Ми відкидаємо монополію в цій справі з боку будь-яких організацій, у тому числі й державних. Наш ідеал — найширша участь усіх громадських і політичних організацій у поминальних заходах.
Загальну схему, яку ми узгодили, слід обговорювати, доповнювати й уточнювати. Запрошуємо всіх зацікавлених надсилати свої пропозиції на адресу Асоціації (01042, Київ-42, вул. І. Кудрі, 206) або на адресу редакції газети «Самостійна Україна» (01034, Київ-34, вул. Прорізна, 27, тел./факс (044) 229-47-02).»
Україна в просторі обмежена, а розвиток її в часі набув страшенного напруження. У ній дві сили біжать навипередки, при цьому обидві зором бачать якусь віху, до якої необхідно добігти першому.
Перша сила — це українство, друга сила — російський імперіалізм в союзі з міжнародним (переважно єврейським) капіталізмом. Перша відчуває відповідальність за майбутнє Української нації, якій ще бракує самоусвідомлення й організованости.
Друга сила розуміє, що поки перша сила слабка, її треба приборкати тепер, бо незабаром буде пізно.
Щоб пригальмувати біг московських шовіністів та їхніх українських лакуз я з високої трибуни Всесвітнього форуму українців жбурнув Звинувачення президенту Кучмі, який більше, ніж будь-хто із нас, впливає тепер на майбутню долю України.
Шановний українцю, прочитай це звинувачення у додатках!
Л. Лук’яненко
В роботі обл-, міськ-, райкомітетів та в проведенні судів слід звертати увагу на такі два фактори окупаційної влади. Вона конституювала себе, як законна і видавала закони. Репресивні органи керувалися цими законами. З точки зору теорії права режим законності — це такий режим, коли практика відповідає закону. Засудження людини за критику окупаційної влади було законним, бо у КК УРСР стаття 62 передбачала таку кару. Отже виконавча і судова влади діяла законно (доки не порушували самого совітського закону).
Другий фактор. Норми права комуністичної влади (наприклад, та ж стаття 62 КК УРСР) не є правом у загальноприйнятому сенсі і самі є злочинними. Цей чинник підносить нас на рівень звинувачення законодавчої влади і необхідності виявлення мотивів її злочинної законотворчості та верховного керівництва СССР втіленням у життя його цілей та його ідеології.
Метод дедукції (від загального до окремого, тобто від ідеології до конкретного злочину) обґрунтування злочинного характеру ідеології менше підходящий у суді. Тут індуктивний метод явно прислужиться нам краще, бо дає можливість із злочинних епізодів логічно виводити практичну суть марксистсько-ленінської ідеології.
