скотиняку! По-перше, здобудь докази того, що Хілек був у лікарні через нього… І збережи цей
документ. Тоді подавай на розлучення! Ти отримаєш величезні аліменти. Ти виграєш справу.
Потрібно тільки зібрати докази, і Технофеміда обов'язково оцінить їх як плюс для тебе. Ми будемо
все розкручувати у жіночих ЗМІ. Про патріархат, про душевні муки. Ти ж знаєш, що Техно зазвичай
вирішує розлучення через провину на користь жінок... Але перш за все... Слухай мене уважно...
Заспокойся! Ти мене слухаєш?
(Схлипування, незрозумілий монолог)
– Послухай, ідіотко! Істеричко одна! Перш за все, кинь пити!
—
Стенограма розмови Каміля Скриптора з Тимоном Петрі. Дзенькіт келихів, келишків, відзвуки кафе, боти повторюють замовлення клієнтів.
– Я знаю, що ти думаєш про більшу пенсію. І я можу допомогти тобі заробити на неї.
– Цікаво. Я уважно слухаю, Тимоне...
– Раніше я хотів запропонувати тобі давати моєму синові Хіларі приватні уроки
письменництва та креативної логомахії. Я не в стані терпіти його настрої... Знаєш... Батько є
учителем свого сина... Таке ніколи не виходить. Крім того, він важкий хлопець. Я думаю, що він
симулює психічне захворювання. Ось як це оцінила у своєму експертному висновку відома
психотерапевтка Юліта Майхржак... (Хвилина мовчання.) Так, я хотів, щоб ти навчав його
приватно...
– Гаразд, я розумію. Ти кажеш "хотів", але все рівно хочеш? Якщо ні, то що ми робимо тут, у
цьому кафе?
(Слова заглушені гавкотом великого собаки)
– Так… Я вважаю, що конкуренція – це найкраще. Я буду фінансувати уроки логомахії в
найкращому ліцеї Вроцлава, у знаменитій "двадцятці", де навчається мій Хіларі. Конкуренція з
іншими підійме його до висот. Я хочу, щоб одного разу він став найкращим неологомахом. Після
тебе, звичайно. Після смерті Дудич і після твого відходу люди бояться братися за логомахію, бо це
важкий виклик. Забобонні уми також вважають, що неологомахів щось вбиває. І так буде протягом
ще кількох років. На цьому ринку буде посуха. Поки Хіларі не подорослішає. Тоді він увійде на нічийну
землю. І він оратиме її, як захоче. Я пропоную тобі сто тисяч пан'євро за річний курс логотехніки. Це
хороша пенсія, особливо після того, як мої детективи виявили, що ти вже витратив гроші...
[Довге мовчання]
– Гаразд. Колись я вже вів такі уроки. Я прийму твоє замовлення. Але за двох умов.
– Відмінно! Дякую!
– Ще не дякуй! Ти ж не знаєш, які мої умови.
– Кажи!
– Я поводитимусь з твоїм сином дуже суворо, як і з іншими учнями... І ти жодного разу не
заступишся за Хіларі. Суворість загартовує письменника і руйнує його нарциссизм.
– Звичайно. Згоден.
