Лист написано півроку тому. Таємнича смерть молодої людини встигла пообростати мохом і новими деталями. Останні здирають вапняковий наліт романтичності й додають якогось іншого, глибшого значення. Бруд же нерідко буває глибоким. Так само, як нерідко він є результатом змішування найсвітліших і найшляхетніших фарбів.
Звісно ж, воно про мертвих або хороше, або нічого, але, якщо ти не можеш усвідомити цю смерть, значить, життя людини ще продовжується. І хай вона поживе повніше хоча би в своєму минулому. Тому, котрого ти раніше не знав.
Наприклад, те, що офіційно вважали мозковою пухлиною, насправді виявилося СНІДом Але - о, будь, ласка, Джоді, не треба, це ж такі ганьба довіку!!!! - родина і лікарі про це мовчали. До пори, до часу. Все-таки один лікар здався]
– Ну і що тепер? На мені ж була його кров! -і це ніяка не фразеологія. Джоді таки була кола свого екс-чоловіка в годину смерті. Либонь, щось там допомагала.
– А ти йому не допомагала? Ну, там, при порізах, чи що… - питав мене друг. Я напружила пам'ять:
– Та ніби нє. Я тільки пам'ятаю, як довго в нього заживали ранки після пірсінгу, як вони кровили і як довго він не міг вилікувати звичайну застуду в тропічній країні.
– Угу, я також пам'ятаю.
– Ні, знаєш, хвала Богу і ісламському суспільству - взаємних доторків у нас не було.
(Я тут же розумію всю бездушність своєї фрази). Щоби хоч якось згладити, кажу:
– Та й не збуджують мене чорнявчики-мауглі. Воно то, звісно, естетично уявляти собі смагляву спину з розпущеним аж до сідниць волоссям… Але нє. Не моє.
Друг- світлорусявець сумно посміхається.) -І все-таки, як добре, шо тоді я не пішла проколювати носа до тих панків у Джокджа-карті. Бо був би вже хантимансійськ мені. А як, до речі, Джоді?
– Вона здала аналізи. Ніби негативна. Але там інкубаційний період мінімум три місяці -тож перевірятиметься ще раз.
Ми мовчимо якийсь час. Чути клацання годинника. Уоu never know [8].
– Знаєш, вона таки героїчна, - каже мій друг. - Не повернулася відразу в Канаду, лишилася там.
– Чого?! Вона ж і так збиралася! Невже так приросла до місця?
– Ні. Просто вона поставила собі за мету знайти всіх тих, із ким Тегу міг мати контакти і попередити їх…
– Божевільна! Там же всі всіх знають!
– Так, я ж кажу - героїчна. І знаєш, що страшно?
– Що?
– Четверо з п'яти, про кого вона взнала в першу чергу, вже мертві.
– О Боже…
– А в іще одної дівчинки на наступному тижні мало би бути весілля.
– М-да.
– Уявляєш: тобі 25, ти збираєшся заміж, все в житті здається, нарешті, налагоджується, і тут - раз! Іди здавай аналізи.
– Не уявляю.
